Освідчення в коханні... до роботи

Цифра «один» у назві підприємства означає не просто номер, — вона вказує на місце, яке сьогодні посідає шахта у вугільній галузі України. В цьому переконаний народний депутат України, президент ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» Леонід Володимирович БАЙСАРОВ:

— Уперше у вітчизняній вугільній галузі ми досягли видобутку в обсязі 4 мільйонів тонн на рік, а минулого року видали на-гора 4 мільйони 600 тисяч тонн вугілля. Це найвизначніша подія за всю 12-річну історію підприємства. Якщо взяти статистику, то загалом за ці роки трудовим колективом видобуто 30 мільйонів тонн вугілля та пройдено 168 кілометрів гірничих виробок.

За 12 років роботи вугільної компанії сформувався високопрофесіональний колектив шахтарів, зі своїми чудовими традиціями, сімейними династіями, в яких виросли класні майстри своєї справи. Тут працюють 11 заслужених шахтарів, 56 повних кавалерів ордена «Шахтарська слава», більш як 600 нагороджених урядовими та відомчими відзнаками.

Вугільна компанія живе не тільки сьогоденням, вона працює і на перспективу. За рахунок власних коштів і залучення інвестицій здійснюється спорудження комплексу повітроподавального ствола. Завдяки стабільній роботі колективу вчасно здійснюються обов’язкові платежі до бюджету. Шахта практично на 40 відсотків забезпечує наповнення бюджету Красноармійська.

Не випадково 14 листопада 2002 року на базі вугільної компанії відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, на якому було розглянуто проблеми вугільної галузі та шляхи виходу її з кризи. А досвід нашого підприємства розглядається як основа для моделі роздержавлення вугільних шахт в Україні. Адже значного зростання обсягів видобутку досягнуто завдяки реалізації кількох інвестиційних проектів, розроблених спільно з інвестором —концерном «Енерго». Це наш гідний партнер і однодумець.

Володимир Грицай, голова правління ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»:

— Чим був знаменний для нас минулий рік? Насамперед тим, що Леонід Володимирович Байсаров, президент вугільної компанії, став народним депутатом. Ми вважаємо, що в парламенті потрібні люди, які володіють глибоким розумінням проблем вугільної галузі і досвідом розв’язання найважливіших виробничих проблем. Під керівництвом Леоніда Володимировича шахта «Красноармійська-Західна № 1» стала одним із кращих вугільних підприємств України. І ми намагаємося відповідати цьому рівневі.

У ці дні за традицією підбиваємо підсумки і намічаємо плани. Приємно відзначити, що за основними показниками ми спрацювали на рівні 2001 року і навіть краще. Якщо позаминулого року шахта видобула 4 мільйони 320 тисяч тонн вугілля, то минулий закінчила на позначці 4,6 мільйона тонн. Вдалося утримати і темпи підготовчих робіт: пройдено 21 кілометр нових виробіток.

Важливою складовою успіху вважаємо безпечну роботу під землею. Саме тому техніці безпеки на нашому підприємстві приділяється така сама увага, як і питанням видобутку та проходки. Шахтарська праця — праця колективна. І відповідальність за безпеку цієї праці також має бути колективною. Це спільна проблема, і лише спільними зусиллями ми зможемо звести до мінімуму аварійність на шахті.

На нашій шахті застосовуються новітнє обладнання і сучасні технології — без них неможливо уявити завтрашній день вугільної галузі. Але, звичайно, головна цінність, головний капітал — згуртований колектив, який демонструє високий професіоналізм та самовідданість у роботі.

Із 4,6 мільйона тонн, видобутих шахтою 2002 року, майже третина — на рахунку дільниці № 3, яка по праву вважається лідером. За рік тут піднято на-гора 1,4 мільйона тонн палива. Нині колектив вийшов на рівень видобутку 130 тисяч тонн на місяць. Для порівняння: ще недавно ця цифра була вдванадцятеро менша.

— Дільниця № 3 заснована 1995 року, — згадує начальник дільниці Анатолій Хаванський. — І колектив інший був, і можливості. Коли я прийшов сюди, давали 11 тисяч тонн на місяць. Потім поставили завдання досягти 30 тисяч тонн. Потім — 60 тисяч, потім — 100 тисяч тонн. І от за останні місяці ми спрацювали на рівні 130 тисяч тонн. Завдяки чому? Змінилося ставлення людей, змогли згуртуватися, навчилися багато чому — відповідальність з’явилася.

Сказати, що лідерам створені «тепличні» умови, було б несправедливо. За словами начальника дільниці, нині відпрацьовуються три лави, одна з яких вважається дуже складною. Під час видобутку використовують і вітчизняну техніку, і комбайн чеського виробництва. Але, зазначають на дільниці, тонни — не самоціль, у роботі не буває дрібниць. Бригадир Геннадій Іванов, ланкові Валерій Лямічев, Олександр Гончаров, Юрій Скиндер, гірничі робітники очисного вибою В’ячеслав Сенькін, Віктор Спориш, Степан Фок, машиністи комбайну Олександр Михиєнко, Ігор Тирзів, Валерій Чубченко — кожний із 307 гірників дільниці вносить свою частку в спільну справу.

Із мрією про мільйон

На час нашої зустрічі з бригадиром робітників очисного вибою дільниці № 7 Олександром Ляшком на рахунку колективу було 970 тисяч тонн вугілля з початку року. До «круглої» цифри в один мільйон тонн залишалося зовсім трішки.

— Думаю, мільйон ми таки видамо, — впевнений Олександр Іванович. — Хоча не в цифрах справа. Наша шахта міцна не окремою бригадою чи дільницею — міцна колективом. Тут немає відстаючих, кожний намагається викладатися максимально.

Сам бригадир — потомственний шахтар: і батько, і дядько, і син — усі гірники. На «Красноармійській-Західній № 1» Олександр Ляшок з 1998-го, до цього працював на шахті імені Стаханова. Нагороджений орденом Червоного Прапору, трьома знаками «Шахтарська слава» і «Шахтарська відвага», званням «Почесний шахтар СРСР», нагородою Президента України «За працю і звитягу».

— За ці дванадцять років, що минули з дня пуску шахти, у вугільній галузі багато що змінилося, каже бригадир. — Деякі підприємства «підкосили» шахтарські страйки, ту саму шахту імені Стаханова. Тоді як ми часу не гаяли, будували, розвивалися. І тут треба віддати належне далекоглядності президента ВАТ Леоніда Володимировича Байсарова. Він тримає курс, ставить завдання. Виконали — приступаємо до іншого. Наш президент уміє бачити перспективу. Наприклад, начальника дільниці Владислава Володимировича Теню призначили на цю посаду рік тому, коли йому було 22 роки. Але довіру зміг виправдати: вміє працювати з людьми, тримати дисципліну. Заступнику начальника дільниці 24 роки. У нас на шахті на вік не зважають: важливо, що ти вмієш.

Сплав досвіду і молодості дав свої плоди: напередодні Нового року дільниця видала на-гора один мільйон тонн «чорного золота». Щоб одночасно дві дільниці на одній шахті досягли мільйонного рубежу —таке у вугільній галузі України відзначено вперше.

Бригадир гірничих робітників очисного вибою дільниці № 4 Володимир Бредихін впевнений, що найдружніший колектив — на його дільниці. Саме тут відпрацьовується малопотужний шар завтовшки від 80 сантиметрів до 1 метра 20 сантиметрів. Спільні труднощі загартовують, змушують розуміти одне одного з півслова, вважають гірники. І хоча на шахтах зарплата завжди напряму залежала від обсягу видобутку, керівництво вугільної компанії під час підбиття підсумків обов’язково враховує умови, в яких працює четверта дільниця. Чи не тому звідси не йдуть за власним бажанням і не поглядають заздрісно на колег?

— У нас найскладніша лава, — пояснює Володимир Якович. — Було 76—80 сантиметрів, але в середньому метровий шар. Лава-«тисячниця», тобто видобуваємо тисячу тонн на добу. Ви уявляєте — на таких шарах? Я працював у 70-х роках на шахті «Центральна», там шари до півтора метрів, але лава-«тисячниця» — вважалося вище нікуди. А тут на метровому шарі.

За десять років склад бригади поновився відсотків на двадцять, додає Володимир Бредихін. Нині річний видобуток дільниці становить 280 тисяч тонн на рік. Найближчим часом колектив розпочне відпрацювання нової лави, де шар ще тонший. «Впораємося, — запевняє бригадир, — от і струг обіцяють дати». Не маю сумніву: у цих гірників усе вийде.

Молоді, але компетентні керівники — це та риса, яка яка відрізняє «Красноармійську-Західну № 1». З одного боку, логічно, що на підприємстві, якому лише 12 років (за шахтарськими мірками вік досить юний) ключові посади довіряють молодим. З другого боку, така політика — грамотна робота на перспективу. Тут плекають власну зміну, вважаючи, що тільки так можна домогтися злагодженості й спадкоємності в роботі.

— Щодня з проханням про працевлаштування на шахту звертається до 100 осіб, — розповідає заступник директора підприємства з кадрів і аналітичного забезпечення Валерій Котов. — А плинність кадрів у нас дуже низька, минулого року була тільки сім відсотків. Тому є можливість із усіх претендентів дібрати найкращих, найкваліфікованіших.

На підприємстві створено цілу систему відбору тих, хто поступає на роботу. Претендент проходить співбесіду з усіма головними спеціалістами шахти, кожний із яких робить свої помітки в спеціальному листку. Особливу ретельність виявляють «профільні» фахівці: наприклад, якщо людина хоче працювати електрослюсарем, його детально тестують начальник дільниці, головний механік, головний енергетик. Після аналізу результатів співбесіди заступник директора з кадрів доповідає президентові вугільної компанії. Зазвичай новачка приймають з випробувальним терміном. За цей час начальник дільниці, бригадир приглядаються до робітника, визначаються. Якщо характеристика позитивна, остаточне рішення приймає голова правління (президент) компанії. Складно? Але завдяки такій системі на шахті сформовано колектив професіоналів, якому найважчі завдання під силу.

— Намагаємося готувати власних фахівців, — продовжує Валерій Котов. — Приймаємо молодих людей після закінчення школи чи училища. Перевагу віддаємо дітям наших працівників. Це вже традиція.

Дирекція капітального будівництва організована у вугільній компанії відносно недавно. Сам факт існування такої структури свідчить багато про що. Насамперед про те, що шахта «Красноармійська-Західна № 1» — підприємство не лише молоде, а й таке, що бурхливо розвивається. А ще про те, що шахта бере на себе розв’язання соціальних проблем міста.

— Головний виробничий об’єкт, звичайно, повітряподавальний стовбур № 2, — каже директор дирекції капітального будівництва Олександр Білоконь. — Стовбур було оснащено в рекордно короткі терміни — за 376 днів, — і його проходження згідно з графіком розпочато в червні минулого року. За цей час уже пройдено близько 200 метрів. 2003 року плановано освоїти 25 мільйонів гривень на проходження стовбура № 2 та будівництво на ньому адміністративно-побутового комбінату. Спільно з інститутом «Дондіпрошахт» ведуться проробки на закладення нового вентиляційного стовбура блоку № 8. Нинішнього року буде виконано проектування і розв’язано всі технічні питання стосовно цього об’єкта.

На шахті накопичено великий досвід не лише промислового будівництва, а й спорудження об’єктів соціально-культурної сфери. 2002 року державна комісія прийняла в експлуатацію реконструйований будинок Палацу культури шахти. Оновлений БК так вражає уяву, що його представили на обласний конкурс кращих архітектурно-будівельних робіт і на такий само конкурс у масштабах України. Не менш творчий підхід демонструють шахтарі і до відновлення двох підшефних шкіл — № 9 та 10: тут і стадіони з гаревими доріжками, і волейбольні майданчики, і тенісні корти, і роздягальні за вищим розрядом. Після закінчення будівництва і ці об’єкти стануть предметом гордості жителів міста.

«Головне — я люблю свою роботу, свою шахту і свою лаву, — зазначив у розмові з кореспондентом бригадир Олександр Ляшок. — Бувало, їдеш вранці на зміну, виїздиш на міст — і одразу на копер дивишся. Вогники палають — отже, вугілля качають, усе гаразд. Натхнення навіть якесь з’являється, коли все гаразд». Таке освідчення в коханні до своєї роботи на «Красноармійській-Західній № 1» доводилося чути не раз. Тут у людей особлива вдача, сформована нелегкою працею під землею і спільними успіхами. І ця відданість улюбленій справі, почуття товариськості плюс високий професіоналізм — це та риса, яка відрізняє славний колектив вугільної компанії.

29 грудня минулого року в переповненому Палаці культури вугільної компанії вшановували передовиків. За традицією, в день народження шахти було багато привітань, квітів і подарунків. Та ще яких! За сумлінне ставлення до праці, перевиконання плану вуглевидобутку, особистий внесок у стабільну роботу колективу народний депутат України Леонід Володимирович Байсаров вручив ключі від легкових автомобілів 17 працівникам компанії. Кращих гірників відзначено грамотами Донецької обласної державної адміністрації, почесними знаками «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть», десятки працівників отримали грошові премії за сумлінну працю.