Автобус на Борзну відправлявся з Ніжина напівпорожнім. Однак проблема, якої торкнулися кілька ранніх пасажирів, досить швидко заполонила весь його салон. Бо ж у ній були щем і тривога за долю дорогої для кожного, хто народився в селі, малої батьківщини.

Страшно навіть подумати, сказала одна з попутчиць, коли вихідці із хутірської глибинки настільки вростають у місто, що забувають, а то й не хочуть пам’ятати, своє родинне коріння. Страшно, коли і не думають про те, що десь далеко від чистого, затишного і порівняно ситого міста залишилося наодинці зі своїми невирішеними проблемами майже осиротіле село, що, як та мати, чекає від кожного з нас постійної синівської уваги і підтримки.

Приміром, у нашому селі, продовжувала жіночка, майже половина хат стоять із заперезаними хрест-нахрест вікнами. А в інших оселях — лише пенсіонери, та й ті здебільшого самотні. Хто їм допоможе, якщо діти чи внуки навідуються вряди-годи?

І все-таки, підхопив розмову інший пасажир, є в наших селах люди, які поклали собі в обов’язок не тільки допомагати односельцям, а й дбати про влаштування їхнього побуту, сільський благоустрій.

Ось тут і пролунало ім’я Олексія Бойка, керівника комунального підприємства Великозагорівської сільської ради, якого, як уже потім дізналися, односельці вп’яте цього року обрали своїм сільським депутатом.

Ще на початку 90-х років минулого століття на її території функціонували два колгоспи, радгосп-технікум, сортовипробувальна дільниця і навіть консервний завод.

А сьогодні тут лише два господарства — СТОВ «Надія» і ВАТ «Великозагорівське» — і ті, хоч як  прикро, напівлежачі, нерентабельні. А раз так, то нема вже людям ні тієї зарплати, ні технічної (в оранці, сінокосінні, транспортуванні, перемелюванні зерна), ні іншої допомоги, що була раніше. Та чи не в найгіршому становищі залишилися пенсіонери...

Саме тому, наприкінці 2000 року сільська рада і прийняла рішення про створення свого власного комунального підприємства, яке не лише було б у підмозі пенсіонерам і всій територіальній громаді, а й займалося благоустроєм Великої Загорівки та підпорядкованого їй села Степ. Без зайвих розмов призначили й директора — депутата сільської ради Олексія Бойка, якого всі знали як людину слова і діла, відповідального і компетентного спеціаліста своєї справи, що виправдовує довіру виборців старанною роботою.

— Він, як моя права рука, справжній заступник із соціальних питань, — каже про депутата сільський голова Віктор Бушай, якого односельці обрали вже втретє на цю почесну і відповідальну посаду. —Головне, що, почавши майже з нуля, ми вже бачимо добрі результати очолюваного ним підприємства.

І вони справді помітні. Якщо протягом минулого року підприємство надало різноманітних послуг населенню на 5 тис. грн., то вже за десять місяців поточного року — майже на 8 тис. грн. І це ще не межа. Адже задумів і планів щодо розширення спектру надання послуг односельцям і особливо пенсіонерам, робіт з благоустрою та ремонту в Олексія Бойка чимало.

Олексій Іванович уже 29 літ у Великій Загорівці, куди приїхав після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського інституту. Здавалося б, зоотехнік, вузький ніби профіль спеціалізації. Однак люди впевнилися: Бойко — майстер на всі руки. За що не візьметься — все зробить до ладу. І вдома, і на роботі. Знають його і як гарного сім’янина: виховав разом з дружиною Валентиною Микитівною двох синів-соколів і доньку-красуню. Мають уже і внуків.

Він знає, що болить людям і хоче той біль полегшити. І знову ж, як то кажуть, не словом, а конкретною справою.

Якщо раніше для господарів, які тримають при своїх дворах по дві-три корови, мати приплід молодняка було чи не найголовнішою й до того ж недешевою проблемою, то нині вона вже розв’язана. При підприємстві діє власний пункт штучного запліднення, яким завідує технік Катерина Міняйло. Вартість послуг тут значно нижча, ніж надають в інших місцях. Та основне тут — результат: на 100 селянських корів торік отримали 95 телят або на третину більше, ніж у попередні роки.

Олексій Іванович долучив до цієї справи за домовленістю ветлікаря СТОВ «Надія» Володимира Гаркавого, який не лише лікує худобу, а й консультує господарів, як правильно за нею доглядати, коли робити вакцинацію, виписує необхідні ліки. А для цього при підприємстві діє своя ветеринарна аптека, яка постачається безпосередньо із підприємств-виробників.

— Ось дивіться, — показує Олексій Бойко пляшечку із вакциною проти міксоматозу кролів, — у міських ветаптеках це коштує 17,5 гривень, а в нас удвічі дешевше. Є в нас і вакцини від хвороби Тешена, якою потерпають свині, і від хвороб птиці, нутрій, інших домашніх тварин. Наша справа — скоротити падіж домашньої худоби, і ми цього вже домоглися.

І справді, цим у Великій Загорівці люди можуть похвалитися, адже навіть кількість лейкозних корів зменшилася до мінімальної. Тим часом, як запевнив Олексій Іванович, при комунальному підприємстві невдовзі буде відкрито і медичну аптеку. Приміщення для неї сільська рада виділила. Підібрали уже і завідувача, односельчанку Валентину Олефір, яка має фармацевтичну освіту. Що цікаво, Бойко вже встиг і в Київ з’їздити на Дарницьку фармацевтичну фабрику, щоб домовитися про прямі поставки ліків у село.

— І тут жодної фінансової зацікавленості, — каже він. — Треба, щоб люди мали дешеві і надійні ліки.

У володінні місцевого комунгоспу є ще таке досить солідне господарство, як сільська система водопостачання. Кажуть: якби не підприємство, довелося б односельцям копати криниці та артезіанські колодязі. А так водопровід функціонує та ще й від своєї роботи сільський бюджет за графою «комунальні послуги» справно поповнює.

А ще у відомстві Бойка є і млин, який орендують у СТОВ «Надія». З початку цього року тут виручили за помел зерна 873 гривні, четверта частина яких поповнила бюджет села. Могли б мати і більше грошей. Та ж ні — вартість послуг у млині комунального підприємства одна з найнижчих у районі.

Саме заради інтересів сільської громади їздив він на Парафіївський та Носівський цукрозаводи, де домовився з адміністрацією про поставки у Велику Загорівку бурякового жому. Завезли уже 190 тонн цього цінного корму, і селяни закуповують його для домашньої худоби з великим задоволенням і, звичайно, дуже вдячні своєму депутату за проявлену турботу.

У селі, куди не кинь, — одні проблеми. І тут на виручку знову прийшло комунальне підприємство, яке орендувало в сільгосптовариства трактор ЮМЗ-6Л із причепом та плугом.

Цієї осені вже у 16 дворів завезли дрова.  Пенсіонерам та ветеранам Великої Вітчизняної війни допомога надається перш за все. Тільки-но звернувся до Бойка інвалід війни Василь Михайлович Пирог із села Степ із проханням привезти палива на зиму, як прохання було виконано.

Безкоштовно завезли дрова учасниці бойових дій, захисниці Ленінграда Олександрі Прокоповні Журко, якій цими днями виповнилося 84 роки. Щиро вдячна директору комунального підприємства і 85-річна Катерина Іванівна Пирог, якій допомогли відремонтувати хатній дах.

Вдячні своєму депутату і молодші односельці: при комунальному підприємстві працює перукарня, пункт прийому в ремонт і фарбування взуття та шкіряного одягу.

Олексію Бойку земляки вже вп’яте віддали свої голоси, обравши депутатом сільської ради.