Щодо мене, то найсумніша для народу України подія сталася наприкінці минулого тижня: 19 грудня FATF (Міжнародна організація з протидії відмиванню брудних грошей) рекомендувала країнам — членам організації —ввести санкції стосовно нашої країни. Тим самим уся наша держава визнана таким золотим Ельдорадо для найбрудніших ділків від бізнесу: торговців наркотиками і живим товаром, контрабанди зброї і виробництва контрафактної продукції. І хоча наявність власних Аль Капоне правоохоронні органи у нас категорично заперечують, рішення FATF свідчить про інше.
Рекомендації, безумовно, ще не дії — поки що кореспондентські рахунки наших банкірів зарубіжні колеги не заблокували. І навіть якщо це станеться, то пересічний українець на собі відчує результат такого своєрідного фінансового бойкоту не одразу. Але відчує напевно: блокування зарубіжних коррахунків наших банків — наче червоне світло для іноземних інвесторів. І не на місяці — на роки. Своїх грошей вже не для розвитку, а елементарного відновлення української індустрії в країні, як відомо, немає.
Щоправда, Кабмін буквально нишпорить, шукаючи їх: на початку тижня стало відомо, що до Верховної Ради уряд передав законопроект про введення податку на додану вартість на ліки. З метою наповнення бюджету 2003 року. Не знаю, чи залатає дірки в бюджеті цей крок, якщо нардепи ухвалять закон, але щонайменше на 20 відсотків ліки подорожчають. А це кожного з нас, особливо старих та дітей, дуже боляче вдарить. І не тільки по кишені. Стариків тому, що пенсії у них і без того мізерні, а без ліків вони не можуть жити. А дітей — тому, що 85 відсотків з них страждають щонайменше одним хронічним захворюванням внутрішніх органів, лікування яких потребує постійних і тривалих затрат. На ті самі дорогі ліки. Батьки, особливо дітей, які постраждали від чорнобильської катастрофи, і без того зі шкури лізуть. Адже, крім пігулок, хворій дитині потрібно ще й відповідне харчування... А ціни у нас, як відомо, кусаються.
Так, внутрішні ціни на пшеницю третьої категорії, з якої печуть хліб, до кінця грудня досягли 102—104 доларів за тонну. А тим часом, незважаючи на відносно високий урожай зернових у році, що минає, багато областей, зокрема Автономна Республіка Крим, особливих запасів харчового зерна саме й не мають. Уже в січні уряд півострова планує закупити щонайменше 300 тисяч тонн пшениці. У кого? Певна річ, у зернотрейдерів, а по-простому, в оптових спекулянтів. Тих, що в розпал жнив скуповували у землеробів хліб за ціною 42—43 долари за тонну. Непоганий, погодьтеся, підйом!
Ці б гроші, хай не всі, хоча б половину, та нашим землеробам. На оновлення техніки, на добрива, на насіння. А вони, судячи з усього, ой як їм знадобляться! З тієї простої причини, що хоча наприкінці минулого тижня сніг і випав, але він вочевидь запізнився. За попередніми підрахунками, сухі морози вже знищили понад два мільйони гектарів озимих — майже чверть засіяного лану. Отже, навесні їх пересіватимуть ярими. А це — непередбачені витрати на ту саму техніку, на паливо, насіння, добрива. Отож додаткова кредитна кабала. І взагалі, з урахуванням знищених озимих, в яку копієчку хліборобам стануть ярі, вирощені на вимерзлих площах? І хто відшкодує селянину його втрати?
Те, що не держава — це зрозуміло. І, безумовно, не зернотрейдери. А шкода. Одержуючи надприбутки на сезонній ціновій різниці, що природно для ринкової економіки, вони, за відповідного законодавства, цілком могли б частину з них передавати тим же селянам. Адже перерозподіл надприбутків під пильним державним оком — також цілком природно для економіки ринкової. Соціально орієнтованої. Як у тій самій Європі, куди ми прагнемо.
Щоправда, досить своєрідно. Адже те саме Міністерство економіки і з питань європейської інтеграції ініціює відміну мораторію на примусовий (неприватизаційний) продаж держмайна за процедурою банкрутства. А отже, за безцінь. Про що й повідомив журналістам у вівторок заступник держсекретаря цього поважного відомства Ігор Уманський. Якщо це станеться, то Фонд держмайна уріже свої приватизаційні апетити. І чим скарбниця розраховуватиметься за зовнішні борги? А все тим же. Нашими пенсіями, зарплатами й соціальними виплатами. Держборг з яких перед народом виріс уже майже до п’яти мільярдів гривень. Майже стільки необхідно Мінфіну вже навесні перерахувати зарубіжним кредиторам нашої велелюбної Вітчизни. Щоправда, у валюті. А тому, дорогі співгромадяни, продовжуйте затягувати паски.
