Сьогодні є низка серйозних проблем, пов’язаних з прогалинами і суперечностями в чинному законодавстві про банкрутство. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не дає чіткого визначення багатьох основних понять, які в ньому містяться, не надає кредиторам можливості забезпечити свої вимоги, а також практично позбавляє шансу підприємство-боржника відновити платоспроможність. Усе це не може не спричинити і таки спричиняє численні колізії, нескінченні судові спори і суперечності в судовій практиці в справах про банкрутство.
Нині до Верховної Ради України внесено десять законопроектів «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», автори яких вважають, що передбачили весь інструментарій для правильного тлумачення і застосування закону та забезпечення інтересів учасників справи про банкрутство. Проте, на жаль, багато законопроектів мають значні перекоси у той чи той бік.
Наприклад, пропозиції кількох депутатів внести зміни до Закону «Про виконавче провадження», які, в разі прийняття, просто вб’ють підприємства, що потрапили в складну економічну ситуацію банкрутства. Пропозиції стосуються зняття будь-яких обмежень щодо арешту та відчуження майна підприємства, яке перебуває в банкрутстві.
Такі «провали» можна знайти і в законопроекті
№ 2392, внесеному народним депутатом України Сергієм Соболєвим. За задумом депутата, «дія мораторію на виконання вимог кредиторів не поширюється... на задоволення вимог кредиторів, за якими винесено рішення суду або третейського суду». Що це означає? А те, що, отримавши рішення суду в момент, коли підприємство намагається видертися з боргової ями, можна приходити, арештовувати і продавати з молотка будь-яке його майно — цех, обладнання, основні та оборотні кошти. Інакше кажучи, позбавити його можливості працювати і заробляти.
Питання: на кого тоді поширюється мораторій? Відповідь: на тих кредиторів, які давно і в порядку, встановленому цим же законом, заявили свої вимоги, стали в чергу, а часто й прийняли рішення почекати повернення своїх коштів, дати змогу боржникові зібратися з силами і розрахуватися за своїми зобов’язаннями. Цікаве виходить рівноправ’я. До речі, такий, з дозволу сказати, мораторій поширюється і на співробітників, котрі працюють на верстатах (машинах, комп’ютерах), які з легкої руки законотворців може бути продано з молотка.
За схеми, яку пропонує узаконити С. Соболєв, потреба в такому інституті, як банкрутство, взагалі відпадає. Навіщо ускладнювати собі життя мораторієм, санацією, ліквідаційною процедурою? Головне — встигнути подати виконавчий лист першим і відхопити належну частину майна.
Безумовно, є серед депутатських законопроектів і раціональні документи, що заслуговують серйозної уваги.
Законопроект № 2060, внесений народним депутатом України Юлієм Іоффе, пропонує зняти наявні суперечності та неоднозначність у Законі «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Механізм зняття суперечностей простий, як усе велике. Дайте в законі чітке визначення понять, установіть арбітражному керуючому чіткі рамки повноважень і відповідальності, механізм їх реалізації. Законопроект іде далі. Пропоновані зміни визначають повноваження комітету кредиторів, виборного органу, що, у свою чергу, дає змогу оперативніше приймати рішення. В законопроекті № 2060 передбачено збільшення ролі трудового колективу підприємства-боржника в рамках процедури відновлення платоспроможності.
Не можна також не згадати про законопроект
№ 1349, внесений народним депутатом України Олександром Стояном. Зміни, пропоновані в цьому законопроекті, спрямовані передусім на збільшення ролі профспілок у процесі банкрутства. Прийняття цих змін однозначно призведе до зняття соціального напруження в трудових колективах підприємств-боржників.
І ось результат. Замість хаотичного розтягання підприємства — організована група кредиторів, які хочуть і можуть отримати свої гроші назад. Замість звільнення та безробіття — нормальна виробнича діяльність. Тільки така ситуація дасть змогу вивести з кризи сотні великих підприємств, урятувати їх від розорення.
А щодо решти законопроектів, винесених на розгляд Верховної Ради України, треба зазначити, що вони спрямовані тільки на зміну окремих норм у чинному законі, що навряд чи дасть відчутні позитивні результати без комплексного підходу.
Насамкінець хотілося б зазначити, що прийняття законопроектів народних депутатів України О. Стояна та Ю. Іоффе дозволить зберегти підприємства виробничої сфери, не допустить скорочення робочих місць, дасть змогу залучити інвесторів, що однозначно сприятливо позначиться на економічному становищі нашої держави.