Багатомісячна тенденція до зниження цін (за підсумками 11 місяців в Україні зафіксовано дефляцію у розмірі 1,9 відсотка) може породити безпрецедентно низький (у межах одного відсотка) рівень інфляції за підсумками року. Чимало аналітиків вважає цей рекорд рукотворним дітищем уряду і Нацбанку. Очевидно, це так. Важливіше інше: чи досягли ми остаточної та безповоротної перемоги над інфляцією? Із цим запитанням я прийшов до головного експерта Голови Нацбанку Валерія ЛИТВИЦЬКОГО.
— Валерію Олексійовичу, нещодавно Президент України висловився за помірковане зростання інфляції за умови, якщо буде збережено керованість на фінансових ринках. Не кидатися у крайнощі —неабияке застереження...
— Ще б пак! Боротьба за споживчі ціни на товари та послуги — це те, що непокоїть усіх людей. Тому антиінфляційна політика твориться не на автопілоті. А якщо ми маємо справу з відкладеною інфляцією, то, може статися, у певний час за інших реалій вона може вибухнути з подвійною силою. Через це небезпечно відмовлятися від стриманості. Тим паче що нема підстав переоцінювати вагу дефляційних тенденцій цього року. Зниження цін не набуло сталого, глобального характеру, тож називати цю тенденцію дефляцією у точному розумінні можна лише умовно. Наступного року інфляція може становити 8 відсотків. Це дуже сильний перепад інфляційного тиску, фактично введення інфляційного податку, який не підлягає легітимності.
— У листопаді вони знижувалися лише на продовольчі товари, а на непродовольчі, тим паче — на послуги, істотно зростали. Мимоволі думалося про відкладену на кінець року інфляцію...
— У такому разі наші думки збігалися. В листопаді, а точніше, упродовж останнього кварталу, ми вже прощалися з дефляційною тенденцією. Це означає, що процес трансформації оптової інфляції у роздрібну нарешті розпочався і триватиме. А темпи зростання роздрібних цін у жовтні перевищували торішні втричі, а в листопаді — в 1,4 разу.
— Кажуть, здоров’я бюджету — запорука здорових цін та грошей...
— Саме так. А ми маємо хворий бюджет. І небезпеку отримати висококласну монетарну політику за перехідної економіки, навіть загрозу дефляції та економічного падіння. Бо наша європейська за кількісними стандартами динаміка цін викривлена, а менш ніж одновідсотковий дефіцит бюджету насправді подавлений, що не відповідає європейським міркам. Як на мене, відкладена інфляція в Україні одержить розрядку наступного або у найближчі роки.
— Від чого це залежить?
— По-перше, від того, коли наважимося піднімати тарифи на електроенергію, транспорт. По-друге, від того, який буде графік руху коштів уряду на рахунках банківської системи. (Депозити ж рівномірно не рухаються, а відкладаються разом з інфляцією на грудень або навіть січень—лютий наступного року, а це нині чотири мільярди гривень). По-третє, від термінів підвищення заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат у бюджетному секторі. По-четверте, від термінів і способу погашення бюджетної заборгованості...
— Валерію Олексійовичу, зниження цін на продовольчі товари через проблеми, пов’язані з карколомною диференціацією доходів населення, не дають бажаного результату...
— Авжеж, навіть, коли номінальні зарплати і реальні доходи людей зростали, споживчий ефект попиту на ціни «з’їдала» різка диференціація доходів громадян. Восени прірва між доходами почала зменшуватися, що затримало рух роздрібних цін угору. У грудні люди, як завжди, одержать передноворічні гроші, а, отже, відбудеться чергове «підживлення» попиту, тож інфляцію можна буде очікувати вже наступного року. Ви ж розумієте, що без стимулювання споживчого попиту на економіку очікує чергова криза...
— А хіба хворий бюджет не блокує платоспроможний попит населення? Чи борги з соціальних виплат і зарплат не зростають?
— Не без цього. А відтак і зростання цін відкладається до періоду погашення цих боргів... Але є не менш важливі чинники стримування інфляції. Скажімо, вона відкладається до моменту відновлення фінансування бюджету Світовим банком, а також запозичень на зовнішніх ринках для фінансування бюджетних видатків. Зрештою, інфляція так само, як і дефляція може відкладатися внаслідок рецидивів адміністрування ціноутворення... Тож я не бачу підстав для того, щоб стверджувати, що загроза інфляції вже зникла. Відвернути фінансові проблеми здатні щонайменше —фіскальна консолідація, а щонайбільше — бюджетна та податкова реформи. Якщо для цього бракує часу, то слід виявляти монетарну стриманість.
— Декому здається, що на монетарному небі хмарно, про що свідчить, скажімо, нестримне зростання готівки поза банками, темпи якого вже можна співвіднести з темпами зростання грошової маси... Якою може бути інфляційна ціна цього питання?
— Від Нацбанку залежить базова інфляція, яка на сьогодні становить 0,9 відсотка. Це той ціновий тягар, який виникає внаслідок курсової або грошової політики. Але кардинально на монетарну погоду він не впливає.
