Жвава артерія Волині — так образно називають господарство, підпорядковане Рівненській дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці. А воно чимале: охоплює території Рівненської, Волинської, частково Львівської і Тернопільської областей. Загальна довжина експлуатаційних колій більше 1,2 тисячі кілометрів. До складу Рівненської дирекції входять 69 станцій, дистанція вантажо-розвантажувальних робіт, три відбудовних поїзди, дві дитячих залізниці (у Рівному та Луцьку), по два вагонних і локомотивних депо у Здолбунові та Ковелі, пасажирське вагонне депо у Ковелі, дистанції колії ( Рівне, Броди, Сарни, Ківерці, Ковель ), три станції сигналізації та зв’язку, колійно-машинна станція (Рівне), управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №3, дистанція енергопостачання, об’єднаний вокзал «Рівне—Здолбунів» та інші виробничі підрозділи. На території дирекції знаходяться прикордонні українсько-польські переходи — Ізов, Ягодин та два переходи з Республікою Білорусь — Заболоття, Удрицьк.

Віртуози залізниці

Справжньому віртуозові своєї справи, на перший погляд, усе дається легко. Але це омана: віртуозність, майстерність, професіоналізм даютья тяжкою працею, фізичною і розумовою. Так і з Рівненською дирекцією. Спостерігаючи за тим, як жваво мчать потяги з пасажирами і вантажами, як оновлюються вокзали, здається, ніби тут ніколи не знали труднощів. Насправді ж це не так: залізниці, як і нашій молодій державі, довелось пройти крізь терни становлення. Згадаймо, як важко давались залізничникам роки переходу до ринкових відносин: тоді різко скоротилось надходження вантажів з різних магістралей, оскільки і промислові підприємства переживали не найкращі часи, та ще й значна частина рухомого складу вичерпала свій моторесурс... Згадаймо, як ще у 1998 році замість зарплати залізничникам пропонували вугілля, шифер, цукор...

Але з приходом на посаду генерального директора «Укрзалізниці» Георгія Кирпи залізниця поступово почала виходити з цейтноту, долати труднощі, призвичаюватися до роботи в нових, ринкових, умовах. Це чітко простежується, зокрема, в результатах господарювання Рівненської дирекції залізничних перевезень у 1991-му та нинішньому роках. Якщо у 1991 році вага вантажного потяга становила 2778 тонн, то за десять місяців 2002-го — 3125, пробіг локомотива — відповідно 404 і 525 кілометрів, продуктивність —983 і 1369 тонно-кілометрів/брутто, статнавантаження на вагон — 55,86 та 57,01 тонни. Саме завдяки вантажним перевезенням вдається перекривати збитки, які зазнає залізниця через велику кількість пільговиків на приміських пасажирських маршрутах. До слова, 72 відсотки перевезень вантажів і пасажирів виконуються електротягою — на ділянках Здолбунів—Красне і Здолбунів—Ковель, що дозволяє економити кошти, які б витрачались на придбання дизельного палива.

Щоб не втомлювати читача цифрами, скажу тільки, що Рівненська дирекція залізничних перевезень — прибуткова. Це дає змогу їй розвиватися, виконувати ряд соціальних програм.

— Звичайно, за всім цим стоїть колектив, — каже керівник Рівненської дирекції — заступник начальника Львівської залізниці, депутат Рівненської обласної ради, заслужений працівник транспорту України Ярослав Коник. — Без підтримки і розуміння людей жоден керівник, яким би талановитим він не був, нічого не зробить. Я таку підтримку відчуваю. Можливо, тому, що, приймаючи людей на роботу, керуємось такими критеріями, як професіоналізм, дисциплінованість, відповідальність. Інакше годі сподіватися на якісь успіхи.

Справді, якось у рамках дня депутата, який Рівненська обласна рада проводила у Здолбунові, мені випало побувати у вагонному депо, яким керує депутат Рівненської обласної ради Йосип Гаврищак. Ідеальний порядок у виробничих приміщеннях, на території в поєднанні з хорошими виробничими показниками створюють приємне враження про здолбунівських залізничників, які здобули своєму депо славу одного з кращих на Львівській залізниці. Коли бачиш, наскільки серйозно та сумлінно ставляться тут люди до роботи, зникають будь-які сумніви щодо безпеки руху наших потягів.

Творчо ставиться до роботи і колектив Ковельського пасажирського вагонного депо, який освоїв і проводить реставрацію пасажирських вагонів, що дає можливість продовжити термін їх служби на 20-25 років.

Про свій колектив Ярослав Коник міг би розповідати годинами, бо багатьох знає особисто: на залізничному транспорті працює більше чотирьох десятиліть, понад двадцять років носить звання «Почесний залізничник». Своїх колег характеризує як людей, що мають золоті руки і світлі голови. Тож з ними, впевнений керівник, подолає проблеми, які, як у кожного колективу, ще є.

— Але є в нас і віртуози, — каже Ярослав Маркіянович, — праця яких високо оцінена державою. Торік почесне звання «Заслужений працівник транспорту України» присвоєно черговій по станції Здолбунів Онисії Павлівні Антонюк, яка тридцять п’ять років працює в колективі, знаком «Почесному залізничнику» нагороджена начальник станції Ківерці Ольга Андріївна Балик, а вже в цьому році Почесну грамоту «Укрзалізниці» вручено складачеві поїздів станції Броди Роману Тимофійовичу Тимошенку.

Ознаки процвітання

Результати прибуткового господарювання Рівненської дирекції залізничних перевезень першими відчули самі залізничники —середня заробітна плата сягнула понад 600 гривень, стало можливим виконання ряду соціальних програм, зокрема з оздоровлення працівників та їхніх дітей, щомісячних доплат до пенсії ветеранам залізниці, будівництва житла — справили новосілля у 108-квартирному житловому будинку в місті Сарни, а зовсім недавно нові квартири одержали 76 здолбунівських залізничників у висотному будинку тощо.

Пасажири схвально відгукуються про роботу Рівненської дирекції щодо оновлення і самої залізниці. Першою ластівкою в цьому стало введення в дію у Ягодині пункту перестановки вагонів, що дало можливість не лише налагодити рух пасажирських потягів найкоротшим шляхом з України до Західної Європи, а й заощаджувати кошти, які сплачувались за ці роботи білоруським залізничникам.

А далі подібні радісні події, пов’язані з новосіллями, оновленням, почастішали. Вдалося розширити потужності рівненського вокзалу, в результаті чого електропотяги з Києва та Львова тепер заходять прямо до Рівного, причому зі Львова - вже двічі на день. Побудували залізничники і свій щебеневий завод у Клесові Сарненського району, продукція якого відповідає світовим стандартам і експортується за кордон.

Упродовж 1999-2001 років електрифіковано ділянку Здолбунів—Ківерці—Ковель довжиною 156 кілометрів, що практично відкрило вихід до кордону з Польщею. Одночасно провели реставрацію та капітальний ремонт колій, усіх споруд, енергосистем і зв’язку, вокзального господарства, платформ і перонів, побудували нові. Капітально відремонтували і реставрували дев’ять вокзалів, у тому числі величезний будинок вокзалу Ковеля.

Реставрація вокзалів — це лише на перший погляд справа легка. Скажімо, її у приміщенні вокзалу в Дубно провели так, щоб зберегти цілісність архітектурного ансамблю, притаманного цьому древньому місту.

— Зараз ремонтуємо й оновлюємо вокзали в Рокитному, Клесові, Дубровиці, Костополі, Радивилові, — розповідає Ярослав Коник. —Тут буде приємно працювати залізничникам, затишно пасажирам. Зрештою, для пасажирів й інші наші новації, як, скажімо, створення більших зручностей на вокзалах, ліквідація черг біля кас, введення в дію каси попереднього продажу квитків у Рівному. Нам удалося придбати також дві нові електрички: одну - стандартну, другу -поліпшеного сервісу, де вагони за комфортністю поділяються на класи, як це практикується за кордоном. Придбавши квиток у вагон першого класу, пасажир має змогу скористатися послугами міні-кафе, подивитися телевізор, тож час у такій електричці спливає швидше. Зазначу, що і ці придбання, і ремонтні роботи, які проводились на території Рівненщини у 2002 році, — виключно за кошти «Укрзалізниці».

Справді, зміни на краще на залізниці помітні навіть необізнаним із специфікою цієї роботи людям. Але ще чимало у залізничників наміток на майбутнє. Інакше, вважає Ярослав Коник, не витримати конкуренції з іншими перевізниками.

І регіон у виграші

І це не перебільшення. Адже Рівненська дирекція залізничних перевезень дає роботу більш як 11,5 тисячі чоловік, що дуже важливо в умовах високого рівня безробіття у західних областях. Вона бере на себе вирішення багатьох соціальних проблем регіону. Згадаймо хоча б участь залізничників у благоустрої таких райцентрів Рівненщини, як Гоща та Острог, які святкували ювілеї.

А в газифікацію міста Сарни (до слова, Григорій Кирпа є почесним громадянином цього міста), де розміщена одна з найбільших вузлових станцій, а відтак живе багато залізничників, «Укрзалізниця» вклала вже понад 300 тисяч гривень. І надалі збирається всіляко сприяти газифікації цього обпаленого Чорнобилем населеного пункту. У місті залізничники побудували станцію знезалізнення води, звідки поставляють її для Сарн, звели вузлову газову котельню і тепломережі.

Зараз подібна станція знезалізнення води будується і в Здолбунові.

— «Укрзалізниця» вклала також більше 2 мільйонів гривень у реконструкцію музею-садиби Лесі Українки, що в селі Колодяжне на Волині, — розповідає Ярослав Коник. — Тепер ми горді з того, що з нашою безпосередньою допомогою і участю збережемо її для наступних поколінь. Адже духовність — це те, без чого, на мою думку, не може відбутися людина. А мої колеги, повірте, вміють шанувати і поезію, і пісню, багато хто з них і сам не обділений талантами.

Зрештою, в лікувальних закладах Рівненської дирекції залізничних перевезень обслуговуються не лише залізничники та члени їх сімей — тут нікому не відмовлять у медичній допомозі.

Залізничники — шановані в регіоні люди. Тож не дивно, що серед депутатів рад усіх рівнів Рівненської і Волинської областей більше п’ятдесяти представників цієї професії. Скажімо, тільки у Рівненській обласній раді інтереси територіальних громад обстоюють начальник Рівненської дирекції залізничних перевезень Ярослав Коник та керівник Здолбунівського вагонного депо Йосип Гаврищак, у Волинській облраді — начальник Ковельського локомотивного депо Богдан Бачук та начальник Ковельського вагонного депо Олександр Стречен.

Доплата за... роки

Життя наше, на жаль, не завжди встелене квітами. Досить часто у редакційній пошті зутрічаються листи, в яких літні люди пишуть про те, що коли вони вийшли на пенсію, про них забули в колективах, де вони працювали. На щастя, така проблема неактуальна для Рівненської дирекції залізничних перевезень. Тут справами ветеранів залізниці опікується не лише особисто Ярослав Коник, а й рада ветеранів на чолі з Галиною Сірковою.

— Я ніколи не забуваю народну мудрість, яка вчить: діти ставитимуться до тебе на схилі літ так, як ти ставився до своїх батьків, — каже Ярослав Маркіянович. — Наш колектив — це теж своєрідна трудова сім’я. Тож подібна мудрість актуальна і для нашого колективу. Тому пенсіонери і ветерани в нас —привілейований клас. Зрештою, таке ставлення до ветеранів і по всій «Укрзалізниці». Ми їх не забуваємо вітати з днем народження, професійними та державними святами. 2195 ветеранам наша дирекція доплачує щомісяця до пенсії по 15 гривень. Видали їм строкові медичні поліси вартістю по 100 гривень кожний для безплатного лікування в залізничних лікарнях. Час від часу видаємо продуктові набори. Не забуваємо про них і при розподілі санаторно-курортних путівок. Ну, а якщо вже біда постукає до них, теж підсобляємо чим можемо. На жаль, бувають і сумні події — тоді залізниця повністю бере на себе всі витрати з організації похорону.

До привілейованих залізничники відносять і дітей. Їм чи не найбільше уваги і в плані оздоровлення, і в плані орієнтації на залізничні професії. А щоб вони не на словах, а на практиці знали все про них, у Луцьку та Рівному під опікою Рівненської дирекції залізничних перевезень функціонують дитячі залізниці — тут дублюється доросла. Діти, які набули теоретичних знань, можуть застосувати їх на практиці, випробувавши себе в ролі машиніста тепловоза, стрілочника, чергового по станції, касира. Багатьом любов до залізничних професій прищеплюють батьки, тож не дивно, що у Рівненській дирекції десятки династій. Ось і в самого Ярослава Коника донька теж пішла батьковою дорогою — працює інженером на залізниці.

Загалом же професія залізничника престижна в регіоні. Але на роботу сюди беруть кращих з кращих. Тож не дивно, що у вузах і технікумах залізничні спеціальності здобувають понад двісті чоловік.

Рівне.