Студенти були чудові, хоча й не ідеальні. Так відгукнувся про сімох кандидатів у члени НАТО один із дипломатів альянсу на недавніх брифінгах у Брюсселі, організованих для українських журналістів. Там представники НАТО підбивали підсумки Празького саміту і відповідали на наші запитання, пов’язані з другою хвилею розширення альянсу.
«Утім, — додав усе той же дипломат, продовжуючи характеризувати країни-кандидати, — нічого ідеального немає. НАТО добре попрацювала». При цьому не применшувалася і роль кандидатів у процесі їхньої роботи над собою. І в прийнятій Декларації Празького саміту записали рішення про запрошення Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Румунії, Словаччини і Словенії до вступу в НАТО. Далі в Декларації для решти стражденних і прагнучих (зокрема для Македонії та Албанії, які цього разу «пролетіли») НАТО підтверджує, що її двері залишаються відчиненими.
У зв’язку з цим я згадала, як один із високопоставлених чиновників НАТО сказав, що двері НАТО відчинені, але це двері потягу, який мчить на величезній швидкості вперед. До чого це я? Та до того, що, на мій погляд, у випадку з Болгарією та Румунією цей потяг, якщо не зробив вимушеної зупинки, то принаймні здорово загальмував...
Сумнівам стосовно відповідності Болгарії та Румунії євроатлантичним стандартам у штаб-квартирі були щиро здивовані. Представники НАТО пояснювали журналістам, що не хочуть порівнювати Україну і Болгарію або Україну і Румунію через те, що «у кожного своя доля і свій світ широкий». А щодо «недоробок» на кшталт тих самих неврегульованих україно-румунських кордонів, то на їх виправлення у кандидатів є в запасі ще два роки. Та головне, на думку Брюсселя, ці країни на відміну від України вже давно заявили про своє бажання вступити до НАТО і з 1999 року працювали за індивідуальними планами кандидатів. При цьому майбутні пасажири бронепоїзда, на думку альянсу, досягли великого прогресу.
Крім того, Брюссель підкреслив, що в тому меню плану дій кандидата у члени НАТО, яке вибрала собі Румунія, немає зобов’язання врегулювати питання кордонів. І якщо Україна хвилюється, що Бухарест після розширення матиме переваги в розв’язанні цієї проблеми, то нас запевнили: «Це питання поза сферою втручання альянсу. Воно вирішується тільки на двосторонній основі». Воно-то так, але більшість збройних конфліктів починається у світі саме через територіальні претензії. І в разі, якщо такий конфлікт раптом виникне у країни НАТО, то щонайменше політична підтримка альянсу цій країні гарантована, коли не сказати, що може бути активізована знаменита п’ята стаття — усі за одного... Тим часом, нинішньої середи в Бухаресті відбувся 14 раунд україно-румунських переговорів про режим держкордону та розмежування чорноморського континентального шельфу. Компромісу знову не було досягнуто. Мало того, румуни припускають звернення до Міжнародного суду в Гаазі, якщо не вдасться домовитися з усіх основних проблем, включаючи острів Зміїний.
До речі, територіальні претензії — один із дестабілізуючих чинників, який офіційно є в списку, поданого нам військовими представниками НАТО. Саме вони в розмовах з нами в штабі європейського командування НАТО в Монсі й дали «студентам» найреалістичнішу оцінку. На їхню думку, новачки досить далекі від військових стандартів НАТО: «Три роки тому, коли до альянсу влилися Польща, Чехія та Угорщина, вони були чудово підготовлені, але ми досі не можемо сказати, що вони працюють на такому самому рівні, як і інші члени НАТО. Проте ми добре знаємо, що нові члени альянсу не так добре підготовлені, як країни першої хвилі розширення. Нам потрібно 10—15 років для кооперації з цими новими членами». При цьому в Монсі зазначили, що країни Балтії серед сімох кандидатів все-таки краще підготовлені у військовому плані і що сьогодні, коли немає глобальної небезпеки, на думку генералів НАТО, є час для таких притирань. Коротше кажучи, розширення — крок суто політичний і в штабі підкреслили, що політична складова НАТО переважає над військовою. Суть і логіка цього політичного кроку досить прості й не потребують окремих пояснень.
Отож у найближчому майбутньому три балтійські країни, а також Словаччина, Словенія, Румунія та Болгарія підпишуть протокол про вступ до НАТО, ратифікація якого в національних парламентах дасть змогу повідомити про рішення цих країн американський уряд (оскільки запрошено їх до програми членства було саме у Вашингтоні). Після цього вони вже можуть вважати себе членами альянсу, хоча офіційно увіллються до лав НАТО лише на саміті 2004 року. І вже цього тижня в Брюсселі розпочалися переговори про вступ до НАТО першої із семи ластівок — Латвії.
Брюссель—Київ.
