Наша сім’я отримала попередження, що через несплату боргів за квартиру на нас подадуть до суду. А також відключать опалення, воду, газ... Але ні суд, ні різні інші погрози нічого не змінять: платити нам все одно нема чим.
В однокімнатній квартирі ми з сином, інвалідом І групи, живемо вдвох. Моєї пенсії ледь вистачає на ліки та найдешевші продукти. За останні роки я продала з дому все. Залишилося лише два стільці, стіл та дошки замість ліжок. Щоправда, колись мала на ощадній книжці 8 тисяч карбованців. От тільки ці гроші нам не хочуть повертати.
Не можу зрозуміти, чому судять нас, а не тих, хто привласнив нашу працю, вивозить мільйони в інші країни та розкошує? Здається, ніби в державі діє мовчазна угода на швидке знищення холодом та голодом старих людей, інвалідів та всіх малозабезпечених. Невже справді нашим керівникам байдужа доля народу? Не хочу в це вірити, але життя свідчить про інше...
Миколаїв.
