Заручникам «ящика» — або в бомжі, або в злочинці?..
Без телевізора сучасного життя уявити неможливо. Є сім’ї, в яких «балакучий ящик» увімкнено протягом цілого дня. Є й такі, де «ящики» стоять у кожній кімнаті і навіть на кухні. При цьому дорослі, виходячи з «власного досвіду», впевнені в нешкідливості перебування дітей перед телеекраном. Ця думка не тільки помилкова, а й небезпечна. Адже згідно з даними кандидата технічних наук Віталія Колісника та останніми дослідженнями медиків перегляд телепрограм негативно впливає на розвиток дітей та стан їхнього здоров’я.
В дитячому мозку на відміну від зрілого, дорослого, відбуваються зовсім інші процеси. Доросла людина оцінює, фільтрує, аналізує й переробляє інформацію на основі підсвідомої настановчої «бази даних», надбаної у дитинстві. А маля такої «бази» не має, воно її тільки формує. І якщо у визначений природою час не сформує, то надалі залишиться у буквальному розумінні цих слів неповноцінним. Ви чули про долю «мауглі» — дітей, які виросли серед диких звірів, а потім повернулися до людського суспільства? Спілкуючись у перші роки життя тільки з тваринами, жоден із них не став соціальною людиною. Навчити їх чомусь було неможливо, і жити серед людей вони вже не могли — гинули...
Формування і закріплення у дітей найважливіших настанов на все подальше життя відбувається пропорційно вікові й дозріванню мозку. Орієнтовний графік розвитку мозку є таким: у 4 роки —80 відсотків, у 6 — 90, у 10 — 97, у 18 років — майже 100 відсотків. Зі сказаного зрозуміло, що безперервний потік образів і звуків, який лине з телевізора, на все життя формує в дитини «базу даних», провідною настановою якої є пасивне сприйняття дійсності, а звідти — байдужість і неробство. «Ящик» необоротно виховує особистість із низькою трудовою активністю і творчим потенціалом —телеінваліда. Він зможе лише імітувати працю чи виконувати «з-під палиці» примітивну роботу, наприклад, сидячи в охороні або мляво торгуючи на речовому ринку. У «щонайліпшому» разі він накачує м’язи та «зав’язує шнурки» лідерам злочинних угруповань. Але так само легко нероба може стати й безробітним, злодієм, бомжем.
Дослідженнями доведено, що благополучні юнаки й дівчата, які нормально працюють, у ранньому дитинстві дивилися телевізор не більше години на тиждень, а деякі росли в сім’ях, де «ящика» взагалі не було. Більш-менш задовільно пристосувалися до життя також ті, хто в дитинстві «спілкувався» з телевізором не більше півгодини на день. За оцінкою експертів, десять годин телевізійних сеансів на тиждень зменшують творчий потенціал дитини на чверть, дві години на день —майже наполовину. Якщо в дошкільному віці дивитися телевізор більше трьох годин на день, можна втратити 90 відсотків соціальної активності.
Ось приклад з життя однієї заможної сім’ї. Маленька донька всі вечори просиджувала перед телеекраном, але на це батьки не звертали уваги. Дівчина закінчила школу, та надалі вже не вчилася і не працювала: «друзі» та наркотики хазяйнували в її житті...
Більшість із мало не 20 мільйонів безробітних Європи — телеінваліди. Така доля очікує і на багатьох випускників наших міських шкіл. Як показують соціологічні дослідження, у недалекому майбутньому творчий потенціал «людського чинника» в Україні зменшиться наполовину. Це негативно вплине на економіку, безпеку країни, демографію.
А що Америка, запитаєте ви? Адже там діти багато дивляться телевізор, а країна процвітає! Слід зрозуміти, що розвиток телебачення і відеозасобів знижує і без того невисокий рівень масової шкільної освіти американців. Стрілянина та вбивства в їхніх школах також не виникають на порожньому місці. А творчу потугу наддержави підтримує приплив творчо активних працівників з інших країн світу, в тому числі з України.
Іншим негативним чинником, що впливає на стан здоров’я, але про який часто забувають батьки, є електромагнітні випромінювання. Передусім вони діють на імунну систему людини, зір, мозкові клітини.
Психологи та медики рекомендують, щоб дитина до чотирьох років (повторюю: це — період дозрівання 80 відсотків структур мозку) не дивилася телепередач. Після шести років (90 відсотків) спілкуватися з «ящиком» можна не більше однієї години на тиждень, після десяти років — не більше 2—3-х годин на тиждень. Після 16 років обмеження знімаються — дитина стає майже дорослою. Батьки повинні зробити вибір між невдоволенням дитини і свідомо заподіяною їй шкодою.
Євген Романишин,головний лікар Міської клінічної лікарні №1, заслужений лікар України.
Івано-Франківськ.
Від «Сім’ї». Пропонуємо усім, кого зацікавила наша суперрубрика, розмову на цю надважливу тему. Розповідайте свої історії, дискутуйте, наводьте приклади. На конверті ставте позначку «Дитина телевізора». Найцікавіші думки будуть опубліковані у «Сім’ї» та на сторінці «О! ТБ».
