Протягом 1999—2000 років мені нарахували субсидію у розмірі 133 грн. з обов’язковою оплатою 25 грн. Нас четверо. Ми не розкошуємо. Росте двоє хворих на гепатит дітей. Живемо, як можемо. Протягом опалювального періоду нічого не змінилося. Але влітку 2000 року з газового господарства надійшов лист, де йшлося, що з нас зняли субсидію у розмірі 386 грн. і збирається комісія, щоб усе з’ясувати.
Я поїхала до районного центру. На цій комісії мені сказали, що повертають 100 грн., а 286 я маю платити. Чому? З’совується, у розшифровці, що її видав комп’ютер за два чи три місяці, я газом користувалася недостатньо і субсидію не використала. Хоча кожний місяць справно відмічала у розрахунковій книжці суму субсидії і вносила по 25 грн. обов’язкової плати.
Не звикла скиглити й звинувачувати когось. Але мені прикро чути в нашому Іршавському газовому господарстві таке: «Жіночко, якщо ви не розумієте, за що маєте платити, пояснюємо: дала вам держава спалити за опалювальний період 5000 куб. газу, а ви спалили 3000 куб. — за різницю заплатіть».
Мої родичі й сусіди, хто знає про цю ситуацію, стали навіть зимою відкривати вікна й двері, щоб «сплатити субсидію». Бо інакше за економію треба буде заплатити!
Тепер у газовому господарстві звинувачують субсидійний відділ, а там — навпаки. А платити доведеться моїй сім’ї. Невже за економію? Чи, може, платити за зекономлений газ — це вказівка «згори»? А я не така освічена, щоб зрозуміти цю арифметику.
Приборжавське Іршавського району
Закарпатської області.
