Приємно читати й чути про позитивні зміни у роботі залізничного транспорту. А також про те, що нині у столиці громадський транспорт буде на європейському рівні. Проте коли ж звернуть увагу на роботу районних автопідприємств, які забезпечують перевезення мешканців села?
Їхня важка праця, відірваність від цивілізації, бідність... Усе це я спостерігаю протягом багатьох років. Гірко бачити, як хворі літні люди йдуть пішки до міста, а потім пішки повертаються. Автобусів не вистачає, а ті, що є, давно час списати.
Нещодавно була у відрядженні в Ізяславському районі. Там у 13-місну маршрутку набивається 30 душ. Адже кожному треба їхати до міста.
Дуже прошу наше керівництво звернути особливу увагу на транспортне забезпечення у провінції. Не треба чекати, поки вийде з ладу останній автобус. Якщо хтось мені не вірить, хай сам спробує сісти у громадський транспорт з усіма або ж «прогулятися» від села до міста. Може, тоді їхні погляди зміняться.
Хмельницький.
