Черговий щорічний конкурс молодих поетів на здобуття всеукраїнської літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» відбувся у Львові.
Десятки юних авторів з України та закордону вкотре переконливо довели, що високе поетичне слово рідною мовою живе і молодіє, попри всі негаразди нашого життя.
Цей конкурс (уже дев’ятий) висвітлив кілька тенденцій, які свідчать про його перспективність і зростаючу популярність серед молоді. Насамперед це розширення географії учасників конкурсу, котра цьогоріч збагатилася Севастополем, Кривим Рогом, Сумами і навіть Сполученими Штатами Америки. Конкурс стрімко молодшає. Чи не половина його учасників не досягла повноліття, а наймолодшим лише по 11—12 років. Переважно «ожіночнена» (з 24 попередніх лауреатів 20 — поетеси), премія дочекалася чоловічого голосу. Цього року дипломи І та ІІ ступеня дісталися поетові із Сум Олегові Романенку (збірка «Самотність із ускладненням») та львів’янину Василю Мицьку (збірка «Місто-коханець»). Як сказав директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга, вірші лауреатів незабаром вийдуть у видавництві окремими книжками. Кращі вірші решти конкурсантів, як і щороку, з’являться у поетичному альманасі «Привітання життя».
Та найважливішою тенденцією є прагненя молодих вдосконалювати поетичне слово, самих себе, всіх нас.
«Ми України поки що не варті...». Цей рядок із збірки «Білий шум» наймолодшої поетеси Яринки Черняк можна, мабуть, вважати рефреном не лише конкурсу, а й самого нашого сьогодення.
Львів.
