Трагедія, що сталася на Скнилівському летовищі у Львові, продовжє нагадувати про себе. Державні інституції виконали або ж продовжують виконувати свої зобов’язання перед сім’ями потерпілих, а вони самі прагнуть автономно захистити свої права і гідність. Нині фірма відомого львівського адвоката Арама Чліянца консультує потерпілих, а сам він займається захистом одного з обвинувачуваних — заступника командувача 14-го авіакорпусу генерал-лейтенанта Анатолія Третякова. На прохання кореспондента «Голосу України» Арам ЧлІЯнц висловив приватну (поки що) точку зору на оприлюднені версії, припущення і звинувачення:
— Я вивчаю численні документи, інструкції і бачу, що в настановах немає такого поняття — «керівник польоту». Керівники авіакорпусу виробили всі необхідні документи, зона пілотажу була встановлена, схема польотів вималювана, але льотчики впродовж 4—5 секунд порушили поставлене перед ними завдання. Ось переді мною «Основні правила польотів у повітряному просторі України», якими керуються військові. Там дуже багато положень, що суперечать обвинуваченню, висунутому за статтею 416: «порушення правил польотів або підготовки до них...» Так, Третяков готував політ. А якщо відповідальні особи його завдання не виконують? Якщо льотчики хотіли похизуватися? Один військовий фахівець висловив на сторінках газети «Комсомольская правда» версію, що літак потрапив у міні-смерч, а вони дуже небезпечні. Справа надзвичайно складна, і її розглядатимуть довго.
Ми вже бачимо елементи політичної заангажованості. Я вважаю, що генерала, який 30 років віддав армії, не треба було брати під варту (Анатолій Третяков з 8 серпня перебуває в СІЗО. — Ред.). Він ходив би до суду, як солдат. Мій підзахисний має проблеми зі здоров’ям, звертається до лікарів, але його не госпіталізують. До речі, генерал навіть квартири в армії не надбав — досі проживає в гуртожитку, на тому ж таки Скнилівському летовищі...
Чи винна місцева влада? На її адресу пролунало багато звинувачень, але в правовому полі керівники органів влади відповідальності не несуть. Щоправда, мене здивувала позиція міського голови, який у перші дні заявив: «За що просити вибачення?» Я вважаю, що всі живі мають попросити вибачення в тих, хто загинув чи втратив сім’ю. Варто дослідити й історію авіашоу над Львовом. Це вже тягнеться впродовж століття: як міжнародне свято — щось у небі трапляється. Ще 1911 року під час показового польоту літак упав на палац Потоцьких. Тоді загинув американський льотчик. Потім були катастрофи в 1940-му, в 60-х роках. Може, тут якась геопатогенна зона?..
До нас звертаються ті потерпілі, що мають намір стати цивільними позивачами. Питання і проблема в тому, хто ж відповідач. Це ми тлумачимо людям. Шкоду їм заподіяно джерелом підвищеної небезпеки. А в законі записано, що за таку шкоду відповідає не та особа, яка керувала цим джерелом, а власник. У даному випадку власником є Міноборони, тому до нього будуть адресовані моральні і матеріальні претензії осіб, які зазнали збитків. Ми роз’яснюємо людям, що це буде можливо лише після суду, котрий визначить винуватців.
Один чоловік, що втратив сина, вимагатиме компенсації у сумі 350 тисяч гривень. Інший був у Португалії, коли загинула його дружина. Залишився хлопчик, але батькові-опікунові сказали, що кошти, виділені на сина державою, не можна витрачати аж до виповнення хлопцеві 18 років. А якщо йому потрібні гроші на підручники чи вітаміни? Вважаю, кошти слід надати зараз, а опікунські ради мають контролювати їх використання. Прийшов батько, який вважає себе потерпілою стороною тому, що на його сина під час вибуху падали частини пошматованого тіла і дитина зазнала травми. Відомий випадок, коли за потерпілого спробував видати себе чоловік, якого й близько не було не летовищі. Правоохоронні органи це з’ясували.
Записала Оксана ТЕЛЕНЧІ.
Львів.