Кабінет Міністрів подав у Верховну Раду проект Державного бюджету на 2003 рік для другого читання — і знову коса найшла на камінь: профільний комітет наполягає на збільшенні доходної частини на понад 5 мільярдів гривень, уряд — максимум на 1,7 мільярда. Зрештою, суперечка точиться довкола того, бути бюджету дефіцитним (мовою фінансистів — з мінусовим сальдо), чи профіцитним (з плюсовим сальдо). Цікаво, що з цього приводу думають у Нацбанку. Зрозуміло, банкіри остерігаються своїми інтерв’ю вплинути на остаточне рішення, за яким стоятиме політична відповідальність однієї з гілок влади. Проте глава радників головного банку країни Валерій Литвицький погодився висловити окрему думку.
— Валерію Олексійовичу, наші бюджети двох попередніх років мали дефіцити менші, ніж у багатьох розвинених країнах. Чи не час зверстати бездефіцитний?
— Це було б дуже вчасно. Хоч я погодився б і на малопрофіцитний, за умови, що додаткові доходи адресувалися б на погашення зовнішнього боргу. Мені здається, це було б розумно з усіх точок зору.
— Якщо не помиляюся, наступного року Україну очікують колосальні видатки за борговими відсотками.
— Саме так, мало не 12 мільярдів гривень. І згадайте, що скоротити зовнішній борг практично не вдалося навіть у 2000 році, коли мали шестивідсотковий приріст валового внутрішнього продукту. Адже формального скорочення в основному ми досягли тоді завдяки взаємозаліку за угодою з розподілу Чорноморського флоту. А економіка дала зниження боргу лише на 900 мільйонів доларів. Минулого й нинішнього року скоротили ще менше. Тож якщо йдеться про профіцит в ім’я погашення зовнішнього боргу, то я обома руками «за». Нам треба використати роки економічного зростання для погашення старих боргів. Адже від нових ми, схоже, не застраховані. Та все це словеса: немає профіциту — нічого про це й говорити.
— Що ви думаєте з приводу пропозицій погашати борги за рахунок коштів, виручених від приватизації?
— Згідно з нашим законодавством доходи від приватизації не є фінансовими результатами бюджетного року. Скажу більше. Якщо їх спрямовувати на фінансування видатків, то це провокуватиме зростання фіскального дефіциту, хоча він і не розкручуватиме інфляцію. На мою думку, ці ресурси могли б, скажімо, бути зосереджені у спеціальному резервному фонді під контролем Верховної Ради. А спрямовувати їх доцільно на інвестиції, тоді б дефіцит бюджету стимулював економічне зростання. Те саме відбуватиметься, якщо ці кошти спрямовувати на покриття різниці між реальними і бажаними ставками банків за довгострокового кредитування інноваційних проектів.
— Кабінет Міністрів розраховує наступного року одержати від приватизації майже два мільярди. Ви гадаєте, це реально?
— Як на мене, ні. Якщо тільки депутатів не вмовлять переглянути список підприємств, які не підлягають приватизації. Або не реструктурують борги та не піднімуть тарифи на електроенергію, що примусить потенційних покупців подивитися на українські обленерго іншими очима. Проте навіть за таких реалій ФДМУ слід працювати розторопніше.
— Як і раніше, заниженим курсовим значенням, розміром дефіциту бюджету, прогнозним рівнем ВВП уряд нібито перекреслює будь-які сподівання на економічне зростання. Чи так здається?
— Не зовсім. Бюджет першого читання не був бюджетом амбіційного економічного зростання бо в ньому були відсутні помітні інвестиції, натомість відчувалося надмірне прагнення до нових запозичень. Цей бюджет поки що не став і бюджетом структурних реформ.
— Що позитивного?
— Вчасний старт бюджетного процесу. Позиція Комітету ВР з питань бюджету — поставити зростання його доходів у залежність від податкових нововведень, стриманіше ставлення до запозичень. Мені подобається і вимога поліпшити фіскальне адміністрування. Але одне те, що видатковій частині бюджету поки що приділяли значно менше уваги, ніж доходній, нівелює всі позитиви. Однак є надія, що під час другого читання бюджету буде інакше.
— А на що можна розраховувати в ідеалі?
— Ідеальним було б становище, за якого і видатки бюджету зростають, і рівень вилучення частки валового внутрішнього продукту скорочується. Але для цього потрібна податкова реформа: ставки знизити, збір податків поліпшити, частину пільг скасувати. Тоді варто було б очікувати і на зростання бази оподаткування, і на зменшення фіскального навантаження на економіку.
— І останнє. Бюджетні плани висвітлили непорозуміння між Нацбанком і Міністерством фінансів на 700 мільйонів гривень. Що ви скажете з цього приводу?
— Те, що доходи від НБУ — віртуальні. Як некомерційна структура, ми за те, щоб різницю між ними і видатками спрямовувати на розвиток економіки. Але за теперішньої дефляції 700 мільйонів гривень доходу за цінними паперами ми не одержимо. Якщо на це не зважати, то гіпотетично банк можуть примусити переглянути терміни повернення йому раніше реструктурованих боргів. То де логіка?
