Наміри Росії запровадити 35-відсоткове мито на імпортні підшипники загрожують вітчизняним експортерам цієї стратегічної продукції, в тому числі і найбільшому з них — ВАТ «Луцький підшипниковий завод» втратою російського ринку збуту та масовим звільненням робітників підприємства.

Ще кілька років тому загальний обсяг поставок до Росії сягав 75 відсотків. Високоточні конічні роликові підшипники залюбки купували тамтешні велети автомобілебудування ГАЗ і КамАЗ. Проте торік частка поставок знизилася до 47 відсотків, а за дев’ять місяців нинішнього року становила всього 37,4 відсотка. А за умови введення 35-відсоткового мита луцькі підшипники взагалі зникнуть з російського ринку. Відтак це обернеться катастрофою для українського заводу. Адже із запланованого 91 мільйона гривень загального продажу підшипників 36,5 мільйона відводиться східним сусідам.

Цей дискримінаційний крок, безперечно, негативно позначиться і на економіці Росії, де через відсутність здорової конкуренції зникне стимул технічного прогресу у виробництві підшипників. Саме такої думки керівництво КамАЗу та ГАЗу, яке направило до тамтешнього уряду листи на захист російсько-української співпраці. «Луцькі підшипники не можуть бути замінені подібною продукцією з Самари й Волзького заводу, — зазначає в листі заступник генерального директора ВАТ «ГАЗ» В. Чураєв. —Нещодавно освоєна продукція луцького підприємства — тонкостінна серія роликових конічних підшипників з вантажопідйомністю на 20—30 відсотків вище наявних у СНД аналогів — допоможе задовольнити потреби ВАТ «ГАЗ» на найближчу перспективу. Тому просимо не включати ВАТ «ЛПЗ» до списку імпортерів, до яких можуть бути застосовані обмежувальні заходи».

Ідею запровадження 35-відсоткового мита вперше ініціювали восени минулого року нові власники російських підшипникових заводів. За сприяння посольства Росії в Україні цей процес вдалося призупинити. Однак цьогоріч питання порушили вдруге на рівні Міністерства економічного розвитку і торгівлі РФ, яке розпочало спеціальне розслідування щодо зростання обсягів імпортних поставок підшипників до Російської Федерації. Прийняття спеціальних захисних заходів ініціатори розслідування мотивували нібито загрозою завдання збитків російській підшипниковій промисловості через зростання обсягів поставок цієї продукції з-за кордону. Проте українські аналітики справедливо припускають, що так звана боротьба з імпортом підшипників продиктована не турботою про російську економіку, а насамперед бажанням позбутися здорової конкуренції. До слова, українські урядовці, а надто один з департаменту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України під керівництвом Володимира Стеценка, завзято відстоює інтереси вітчизняних виробників і, зокрема, луцького підшипникового. Вони зазначають, що подібні намагання росіян суперечать принципам угоди між Україною і Росією про вільну торгівлю, підписаної 24 червня 1993 року. Про те, що проблема надумана, свідчить і співвідношення російського експорту й імпорту роликових конічних підшипників. У 2000 році імпорт їх до Росії становив 11,3 мільйона доларів. А експорт з Росії — 21,5 мільйона. Російських підшипників експортують до України не менше, ніж від нас до Росії.

Генеральний директор ВАТ «ЛПЗ» Володимир Цибульський продемонстрував документи, які свідчать про відсутність будь-якої шкоди російським виробникам конічних роликових підшипників. У тамтешньому законі «О мерах защиты экономических интересов РФ по осуществлению внешней торговли товарами» зазначено, що захисні заходи можна запроваджувати за умови, коли аналогічній галузі російської економіки завдають істотної шкоди. Тобто скорочуються обсяги виготовлення подібного товару і його реалізації на внутрішньому ринку, знижується рентабельність виробництва. Однак офіційні документи, які є загальнодоступними і взяті з Інтернет-сайтів російських конкурентів, свідчать абсолютно протилежне. Зокрема, чистий прибуток за дев’ять місяців минулого року, тобто на момент формування заяви російських виробників, «Волзького підшипникового заводу» сягнув 55 мільйонів рублів, тобто зріс порівнянно з попереднім роком на 48 відсотків. А прибуток «Самарського підшипникового заводу» виріс за рік на 18 відсотків. Рентабельність виробництва на обох заводах теж доволі висока і становить на Самарському — 47,2 відсотка, а на Волзькому — 22,6 відсотка. Як бачимо, галузь розвивається і жодної загрози з боку імпортерів немає.

Та попри ці докази керівництво ВАТ «Луцький підшипниковий завод» сумнівається в позитивному розв’язанні проблеми. Приводом слугує приклад з іншими товарними групами. Буквально днями без будь-якого розслідування було прийнято рішення обкласти митом поставки вершкового масла з України. Тому колектив заводу намагається зменшити залежність від російського ринку. За сприяння свого стратегічного інвестора й власника — шведської корпорації «SKF» — підприємство нарощує обсяги продажу підшипників західним споживачам. Лише впродовж останніх трьох років обсяги експорту продукції до Західної Європи й Південної Америки сягнули понад 37 відсотків. Згідно з бізнес-планом уже наступного року цей показник досягне 42 відсотків. На заводі успішно впроваджують програму налагодження виробництва роликових конічних підшипників нового сімейства, які взагалі не випускають у Росії. А такі підшипники застосовують на автомобілях «Мерседес», «DAF», «Вольво», «Сканія», за характеристиками вони переважають наявні в країнах СНД аналоги. Проте це не означає, що завод прагне припинити довготривале взаємовигідне співробітництво з колективами КамАЗу і ГАЗу. Однак для цього потрібне порозуміння, якого прагне «Луцький підшипниковий завод».

Луцьк.