З призначенням нового, дев’ятого за останні дев’ять років, начальника державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» закінчилася, схоже, епоха цього могутнього колись підприємства як такого, що має профіль морського транспортного. Адже всі попередні керівники компанії були фахівцями судноплавання, і перед ними, так чи так, стояло завдання якщо не цілковитої реанімації пароплавства, то хоча б повернення його до свого прямого призначення. Дев’ятий керівник Михайло Мазовський, до останнього часу директор севастопольського заводу «Еталон», має завдання зовсім інше.
Яке саме? Про це однозначно сказав в одному зі своїх нещодавніх інтерв’ю, що було надруковано в газеті «Моряк» (№ 38 від 19.09.2002 р.), Віктор Сударєв, заступник директора Укрморрічфлоту, який опікується ЧМП. Ось його доволі однозначні висловлювання:
— Трагедії Чорноморського пароплавства вже немає. Трагедія давно минула, пароплав потонув. На сьогодні те, що залишилося від судноплавної компанії (а залишилося берегове майно), я іменував би як Агентство з обслуговування зовнішніх та внутрішніх боргів колишньої ДСК «ЧМП». Головна й найболючіша проблема сьогодні — погашення боргів, передусім перед людьми... Ми нині спільно з керівництвом ЧМП шукаємо і вивчаємо всі можливі варіанти, що привели б до розрахунків з працівниками пароплавства. А в подальшому доля ЧМП — це бюро з управління майном, що залишилося... Про відродження, звісно, не йдеться. Стосовно посади керівника, то це має бути, мабуть, уже не президент, а звичайний скромний директор, і не капітан чи інший фахівець з судноплавства, а грамотний управлінець, господарник...
І справді, навіщо бути капітаном далекого плавання, щоб експлуатувати самому чи здавати в оренду берегове майно — житло, скажімо, спортивну споруду чи готель? Адже судна давно, як то кажуть, «тю-тю»! У яких напрямках, з чиєї конкретно вини — мали б сказати правоохоронні органи, та вони, хоча й провели не одну перевірку, мов понабирали в рота води. Незважаючи на численні доручення уряду й Президента.
Цілком погоджуюсь з чиновником департаменту морського та річкового транспорту в тому, що ЧМП перестало існувати, воно збереглося тільки як сухопутне підприємство з таким-сяким майном, усе ж хочеться йому заперечити: неправі ви, Вікторе Олексійовичу, коли кажете, що «трагедії Чорноморського пароплавства вже немає». Так, пароплав потонув, але залишилася трагедія людей, які на ньому плавали. І які за роки важкої праці нічого від пароплавства не одержали. Ви стверджуєте, що шукаєте всі можливі варіанти, аби розрахуватися з людьми у зарплаті. Ох, скільки разів це вже декларовано ще вашими попередниками й особами дещо вищого рівня. Називали навіть терміни остаточного розрахунку, які давно минули. А борг у кілька десятків мільйонів гривень так і висить. І ніхто не хоче пояснити тим самим морякам, чому на погашення боргів не спрямують прибутки, вилучені, приміром, у холдингу «Сі Трайдент» за продаж кількох десятків суден ЧМП, хоча люди про це у своїх листах не раз уже запитували.
Натомість держчиновники дають морякам «дружню пораду»: заберіть ви свої трудові книжки з ЧМП, адже там уже ні зарплату не нараховують, ні трудовий стаж не йде. Та й працюєте ви, мовляв, давно вже в якихось інших організаціях чи на суднах-«підфлажниках». Моряки не дуже прислухаються до тих порад. По-перше, кажуть, далеко не всім удалося влаштуватися на іншу роботу. По-друге, може, хоч отак, формально рахуючись за ЧМП, колись таки вдасться одержати належне. Якщо не нам самим, то нашим дітям.
Невже отак і станеться — аж дітям віддадуть зароблене батьками?
Одеса.
