Мій трудовий стаж — майже 40 років. Нині на пенсії. І з кожним днем на собі відчуваю всі «принади» життя пенсіонера, коли після оплати комунальних послуг не залишається на хліб. Добре, що діти трохи допомагають.
Недавно до мене на вулиці підійшов жебрак і попросив їсти. Бачили б ви, як потеплішали його очі, коли я подала йому половину батона і двісті грамів ковбаси —те, що купила собі. Але ж таких людей у нашій країні — багато! Вони пропрацювали на своїх підприємствах усе життя, а на старості опинилися в злиднях. Невже нічого не можна змінити на краще?
Київ.
