Ціною власного здоров’я і життя
Ця хвилююча подія сталася в Одеському морському порту позавчора: біля причалу морвокзалу пришвартувався колишній флагман пасажирського флоту ЧМП теплохід «Одеса». Скільки радісних почуттів, бурхливих емоцій викликало це не тільки у моряків та членів їхніх сімей, а й у всіх одеситів! Вже сам факт визволення та повернення додому судна, що носить ім’я рідного міста, не міг залишити байдужим. Адже з’явилася надія: нарешті розпочинається відродження вітчизняного пасажирського, круїзного флоту, без якого не можна уявити статус морської держави. А Одеса, хоч там як, неофіційна столиця держави з отаким статусом.
В емоційно збудженому натовпі на морвокзалі мало хто звернув увагу на двох жінок у траурному вбранні — дружин-удовиць другого механіка теплохода «Одеса» Володимира Аксененка та електромеханіка Євгена Лапшина. Вони не могли не прийти сюди, не зустріти судно, на борту якого у далекій чужині знайшли свою останню годину їхні чоловіки... Ех, «Одесо», зустрічаючи тебе, мимоволі думаєш про те, скільки поневірянь випало на долю членів твого екіпажу, їхніх рідних та близьких. Подумки чи й наяву вклоняєшся морякам, які мужньо й гідно рятували «Одесу» попри все!
Ми вже повідомляли про те, що теплохід «Одеса», який понад сім років перебував у борговому полоні в італійському порту Неаполь, кинутий Чорноморським морським пароплавством та Мінтрансом України напризволяще, знайшов, нарешті, господаря —його у квітні нинішнього року придбала з аукціону одеська акціонерна рибопромислова компанія «Антарктика».
Сталася, можна сказати, подвійна сенсація. По-перше, що теплохід взагалі продано, адже він уже кілька разів виставлявся на аукціон, однак потенційні покупці відмовлялися від купівлі, збиваючи ціни з наміром придбати судно, по суті, задарма. По-друге — теплохід повертається в Україну, яка на тривалий час втратила інтерес до колишнього красеня-лайнера, відмовившись від своїх прав на нього. Прогнозували, що його колись там придбають-таки іноземці.
Західна преса чимало писала про все те, розцінюючи бездіяльність українського чиновництва як варварське ставлення до екіпажу судна та державного майна. Недарма на останній аукціон, дізнавшись про наміри української «Антарктики», прибули журналісти не тільки з провідних видань і телекомпаній Італії, а й з Іспанії, Бельгії, Франції, інших країн Європи в очікуванні сенсації. І вона сталася.
Відомо, як усі минулі роки бідував екіпаж «Одеси» — без пального, електроенергії, води, харчових продуктів, медикаментів. Про це кілька разів розповідала й наша газета. Двоє вищеназваних моряків, не витримавши поневірянь, померли на борту судна, інші дістали каліцтва, хронічні захворювання. Та вони, без перебільшення, врятували лайнер для України. Це із задоволенням відзначила група фахівців «Антарктики», очолювана генеральним директором Валерієм Кравченком ще напередодні останнього аукціону. Це остаточно схилило до рішення таки придбати судно. А так званий ремонтний екіпаж під командуванням новопризначеного досвідченого капітана Геннадія Завірюхи, що приймав лайнер від вахтового екіпажу, очолюваного Володимиром Лобановим, не міг не подивуватися стійкості й високій відповідальності моряків, на долю яких випало стільки бід.
Вони могли б, з дозволу неаполітанського трибуналу, дещо реалізувати, аби полегшити своє становище, та не зробили цього. А були охочі придбати, скажімо, швидкохідні суднові катери, призначені для екскурсійних прогулянок пасажирів під час стоянок лайнера в портах, — кожний із них «тягнув» на 250 тисяч доларів. Чи кліматичну установку, дещо з камбузного, ресторанного устаткування. У найскрутнішу годину «рука піднялася» лише на судновий рояль — його реалізували за 1500 доларів, витративши ці кошти на вкрай потрібні медикаменти. Усе інше зберегли, навіть запчастини, постільну білизну, посуд, імпортні спиртні напої — вартістю в мільйони євро. Не кажучи вже про устаткування пасажирського комплексу, камбузу, барів та ресторанів.
Приблизно десь за рік до арешту пасажирський теплохід «Одеса» було модернізовано на верфі Німеччини, на що витратили близько 20 мільйонів доларів. Найсучаснішого вигляду набули тоді каюти пасажирів, повністю було оновлено камбуз, бари й ресторани, щоб лайнер став конкурентоспроможним на світовому круїзному ринку. Його фрахтували здебільшого для подорожей вимогливих німецьких туристів — і ті висловлювали найвищу похвалу умовам, створеним на борту «Одеси»... Ремонтний екіпаж з «Антарктики», який прибув на лайнер невдовзі після його придбання, констатував: до кают хоч зараз вселяй пасажирів. А камбуз, ресторани й бари після деякої профілактики наявних там механізмів спроможні задовольняти найвибагливіші смаки туристів.
Це, однак, не значить, що судно загалом не потребує серйозного й доволі дорогого ремонту — десь 5—10 мільйонів доларів. Передусім — корпусу, палуб, ходових механізмів, електроустаткування. Ремонтний екіпаж саме і розпочав з того, що продефектував усі системи й вузли судна, щоб чітко визначитися з обсягами ремонтних робіт. Новоприбулим взялися допомогти, увійшовши до їх екіпажу, «старожили» лайнера — старший механік Борис Ковальчук, старший електромеханік Геннадій Ахримович, які знають на судні кожну шпарину. На борт було прийнято новий дизель-генератор, душові установки, санітарні модулі, деяке інше устаткування. Відновлення теплохода розпочали самотужки. А основний ремонт проведуть, за рішенням компанії-власника, на одному з українських заводів. «Антарктика» вже має такий досвід — в Іллічівську на тамтешньому судноремонтному заводі вона відновила пасажирський теплохід «Тарас Шевченко», теж кинутий напризволяще і теж викуплений цією компанією.
Ще з початку 2002 року, тобто до офіційного придбання судна, «Антарктика» безвідплатно фінансувала життєзабезпечення «Одеси» та її екіпажу, а потім виділила й кошти, на які моряки наймали житло в Неаполі, очікуючи на рішення трибуналу стосовно виплати належних їм сум... Доволі складною, відповідальною й недешевою справою було буксирування лайнера, довжина корпусу якого — 136 метрів, з Неаполя до Одеси. Дехто висловлював сумніви, що судну вдасться здійснити перехід, а особливо — подолати протоки Босфор і Дарданелли. Та моряків «Антарктики», що звикли працювати в умовах океанічних штормів, скептичнї коментарі не злякали. У супроводі турецького буксира «Оушен Ергун» лайнер 16 вересня таки розпочав перехід до рідних берегів. Його перший рейс після семирічної стоянки Чорне море «привітало» семибальним штормом. Чотири дні «Одеса» змушена була очікувати сприятливішої погоди в бухті неподалік турецького містечка Ігнєада. Штормовий вітер з дощем супроводив лайнер і під час входження його до одеського порту. Це, однак, не завадило сотням одеситів прийти сюди, щоб зустріти судно, якого зачекалися...
— Теплоходи «Тарас Шевченко» і «Одеса», що їх повернув нашій країні колектив «Антарктики», — каже Валерій Кравченко, — це перші ластівки, з яких розпочинається відродження морської слави пасажирського флоту не тільки Одеси, а й усієї України, яка, по суті, втратила і його, отой флот, і круїзний бізнес. Для організації роботи пасажирських лайнерів ми зараз створюємо окрему операторську компанію. До складу екіпажів суден набираємо кращих фахівців колишнього пасажирського флоту ЧМП. Плануємо також придбання рефрижераторних і балкерних суден.
Згадаймо, скільки про все оце перебалакано в кабмінівських, міністерських кабінетах, скільки паперів з приводу цього написано. А реальних кроків з боку державних структур до відродження вітчизняного морського флоту, по суті, не зроблено. Навіть проголосивши створення компанії «Український комерційний флот», не знайшли нічого ліпшого, як для її поповнення забирати малопотужні судна у портів. А круїзний теплохід «Федір Шаляпін», через суд повернутий Україні, кинули іржавіти та гнити в гавані Іллічівська — тепер уже навряд чи хтось зуміє повернути його до життя. Свої зусилля держчиновники спрямували не на врятування вказаного лайнера, а на те, щоб не дати підняти український прапор на «Тарасові Шевченку», відновленому, підготовленому до рейсів «Антарктикою». Невже й у випадку з «Одесою» ця акціонерна компанія наражатиметься на штучно створювані «рифи»? Думається, однак, що одесити, які за вкрай екстремальних обставин врятували «Одесу», зуміють оті «рифи» здолати.
Одеса.
