Сьогодні вітчизняній атомній енергетиці — 25!

І сьогодні там, мабуть, були б гучніші й веселіші урочистості з цієї нагоди, належне вшанування тат, мам і нянь первістка атомної енергетики на теренах України. Але багатьох з нас охоплює скоріше смуток, аніж радість. Адже прожив ювіляр лише 19 літ. Йому, ще молодому, який відпрацював лише 66 відсотків свого проектного ресурсу, назавжди обірвали життя 30 листопада 1996 року. А його, між іншим, за підсумками роботи попереднього року, було визнано одним із двадцяти кращих енергоблоків світу. Зупинили і не відновлювали його дихання після того, як підвів, скомпрометував всю нашу атомну енергетику молодший брат —четвертий...

Утім, нинішній ювілей мав би бути ще торік. Бо з’явитися на світ перший енергоблок ЧАЕС повинен був ще в ІV кварталі 1976 року. І хоча тодішній Союз вже набув певного досвіду спорудження атомних станцій (у 1954 році було введено в експлуатацію Обнінську, а пізніше — Ленінградську і Курську АЕС), «пологи» першого енергоблока і всієї Чорнобильської станції були важкі й складні. Як свідчать таємні документи того часу, зокрема спецповідомлення Управління КДБ при Раді Міністрів УРСР по м. Києву та Київській області від 17 серпня 1976 року, численні союзні, а також українські організації і підприємства зривали терміни поставок технічної документації та обладнання. Деяке устаткування і будівельні матеріали надходили геть низької якості. Доопрацьовували, замінювали, переробляли. Як наслідок — перевитрачали кошти, марнували час. Окрім цього, на ударній велетенській новобудові не вистачало близько 1500 будівельників багатьох професій, особливо бетонувальників, мулярів, зварювальників.

І тому, вочевидь, не випадково невдовзі півторарічний первісток несподівано сильно занедужав. 18 лютого 1979 року його аварійно зупинили. Підстава була не дріб’язкова: перестала надходити вода для охолодження реактора. Спеціальна комісія встановила причину — технічна недосконалість одного з пристроїв, котру було закладено ще в проекті...

Згадувати про це в ювілейний день атомної енергетики начебто й недоречно. Але нині добудовують енергоблоки на Хмельницькій і Рівненській АЕС. Чи багато там тих, хто добре пам’ятає прорахунки, яких припускалися під час спорудження першого й наступних енергоблоків Чорнобильської АЕС? Чи не забули часом усі там і ті, хто причетний до добудови блоків у столиці, про планетарну катастрофу, яка трапилася на так і не добудованій ЧАЕС і надто дорого коштує нам?

А тому — ще одна згадка-зарубка. Чорнобильську АЕС будували згідно з рішенням XXІV з’їзду КПРС. І щоб виконати його директиви, хоча й з деяким запізненням, на ЧАЕС ввели енергоблоки з реакторами типу РБМК-1000, котрі мали нижчі техніко-економічні показники за вже наявний тоді реактор типу ВВЕР-1000. Та для кращих і надійніших реакторів не було ще спеціальних міцних, великого розміру корпусів. Із серійним виготовленням їх зволікали тоді через відсутність необхідних виробничих потужностей. Отож і вирішено було на виконання директив партійного з’їзду, забезпечити прискорений розвиток атомної енергетики шляхом застосування вже тоді застарілих реакторів. Чим закінчилося дещо запізніле рапортування, — відомо. Певно саме з цих причин Чорнобильська АЕС майже за 25 років потому знову стала первістком у нашій країні. Тепер уже — першим спеціалізованим підприємством зі зняття з експлуатації атомних електростанцій. Колишні виробники електроенергії освоюють новий етап життєвого циклу атомної енергетики. Шкода лише, що передчасно і з такими втратами й ускладненнями.

Добру «справу» першого чорнобильського енергоблока нині продовжують на чотирьох наших діючих АЕС 13 його наступників. Але вже типу ВВЕР різних модифікацій. Проте і з ними енергоблоки на всіх станціях час від часу також «слабують». Через різні технічні неполадки.

До речі, з усіх атомних станцій — Хмельницької  (один енергоблок), Південно-Української та Рівненської (по три) найбільшою не тільки в Україні, а й у Європі є Запорізька. На ній експлуатують шість енергоблоків загальною потужністю 6000 мегават. Усі наші АЕС разом виробляють близько 50 відсотків загального обсягу виробництва електричної енергії в нашій країні. Однак коефіцієнт використання їх потужностей з різних причин навіть у кращі періоди в середньому ледь перевершує 70 відсотків. Це означає, що, скажімо, торік через усілякі порушення і непередбачені зупинки всі атомні станції недодали майже 975 млн. кВт-год електроенергії.

І хоча в останні місяці нинішнього року помітне поліпшення роботи всіх АЕС, є над чим помізкувати працівникам нашої атомної енергетичної галузі під час відзначення її 25-річчя.