Повідомлення про затримання продукції без документів стали буденними
До прикладу, працівниками СБУ та УВС затримано черговий транспорт без будь-яких документів, в якому було 72 тисячі літрів спирту. У перерахунку на горілчану продукцію вартість викраденого становила б близько мільйона гривень. А ось, як повідомив прокурор області Іван Сибіга, «прокуратурою Деражнянського району під час перевірки на Маниковецькому спиртозаводі встановлено, що за період з 1 по 4 березня 2002 року невідомими особами за домовленістю з охороною спиртозаводу шляхом зриву навісних замків зі складу готової продукції було викрадено 3031,49 декалітра спирту. В організації цього злочину підозрюється директор заводу М.»
Ще років сім—вісім тому це набуло б широкого розголосу. Нині — наче буденні, звичні повідомлення. Створений торік при ДПА України Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів констатує, що у цьому напрямі економічної діяльності помітно вражають відвертість та масовість порушень. Як каже начальник регіонального управління цієї організації Валерій Хвостов, порушено кримінальні справи проти всіх трьох спиртозаводів краю, з перевірених цього року на Хмельниччині понад 1500 закладів роздрібної торгівлі за правилами працювало лише... 79(!). Стосовно 16 власників з 21 проревізованої оптової бази вжито штрафних санкцій. Загалом до адміністративної відповідальності притягнуто 226 посадових осіб.
Погодьтеся, ці факти чимось нагадують повідомлення з району бойових дій. І це справді війна. Війна влади з тіньовою економікою. Війна підприємців за ринки збуту і вплив на фінансові потоки. На одному з так званих фронтів — у боротьбі за одвічно традиційну частку державної казни — акцизний збір — стратегічним кроком Кабміну було створення при такій потужній організації, як ДПА України, згаданого департаменту. То ж не дивно, що вже через кілька місяців його регіональне управління в Хмельницькій області почало перевиконувати планові показники надходження акцизних зборів до бюджету. Перший квартал 2002 року — 100,6 відсотка, квітень — 120,9, травень — 118,9, червень — 121 відсоток.
— Крім наведення елементарного порядку в торговельній мережі, — продовжує Валерій Миколайович, — ми проаналізували діяльність виробників підакцизних товарів. Результати свідчать про глибинні негативні процеси в цих галузях. Починаючи з 1999 року, різко зменшувалися обсяги виробництва на чотирьох підприємствах, які є основними платниками акцизного збору. Три з них — виробники лікеро-горілчаної продукції — уособлюють цю галузь у нашій області. Надходження акцизу до бюджету від згаданих підприємств скоротилися за три останні роки з 24,8 до 6,4 млн. гривень. У травні цього року від виробництва горілчаної продукції податкова отримала нуль гривень і нуль копійок. Збанкрутували два заводи в Кам’янці-Подільському, стоїть цех Ганнопільського спиртозаводу. До речі, продукція цього підприємства свого часу була однією з кращих у державі, її закуповували навіть на представницькі акції влади.
Додамо, що крах виробництва горілки в області, який збігся зі створенням нового департаменту, керівництво підприємств-банкрутів пов’язує саме з посиленням податкового тиску. Так вважає і начальник обласного спиртооб’єднання Олександр Лавров.
З повагою ставлячись до думки професіоналів, у цьому разі погодитися не можемо. Бо тільки по кам’янець-подільських підприємствах — ДКП «Завод продтоварів» та ДКП «Український кристал» — протягом 2001-го надано 247 векселів на відстрочку сплати акцизного збору на загальну суму 39,8 мільйона гривень. Крім того, п’яти найбільшим виробникам списано та реструктуризовано майже 70 мільйонів гривень податкової заборгованості з того-таки акцизного збору.
Водночас зустрічні кроки фіскальних органів не вплинули на оздоровлення фінансово-господарського стану згадуваних підприємств. Вони продовжували працювати зі збитками, які на початку цього року зросли до 20 мільйонів гривень. Відповідно зріс і борг бюджету.
Щоправда, згадані спроби податківців реанімувати кам’янець-подільські заводи відбувалися на тлі падіння обсягів легального виробництва лікеро-горілчаних виробів у всій країні. Лише торік, за даними Державного концерну «Укрспирт», підприємства галузі скоротили випуск продукції на 20 відсотків. Виробники зазначають вкрай негативний вплив на галузь змін рівня акцизного збору в 1998 та 2000 роках, відсутність дієвих економічних заходів для боротьби з демпінговою ціною продукції тіньовиків. Однак навіть головний економіст концерну «Укрспирт» Володимир Маховка наголошує на невикористаних резервах «адміністрування в боротьбі відповідних органів з нелегальними виробниками».
Років півтора тому нам вже доводилося на сторінках «ГУ» розповідати про стан виробництва і мережу реалізації горілчаних виробів на Хмельниччині. Засилля так званої «сірої» наддешевої продукції було не те що помітним, а зухвалим. Нині доводиться констатувати, що обласна державна адміністрація, низка контрольних та правоохоронних органів за досить помітної активності так і не спромоглися належно захистити місцевих виробників від недобросовісної конкуренції. Запам’яталися окремі вимоги заступника голови облдержадміністрації і куратора цієї галузі Олександра Ступарика на «акцизних» нарадах. З тим виробничі проблеми «акцизників» для місцевої влади відійшли на другий план. Помітніші у цьому контексті були боротьба бажаючих покерувати кам’янець-подільськими заводами і водночас недалекоглядні кадрові зміни у керівництві Ганнопільського спиртозаводу.
У Ганнополі за рішенням концерну «Укрспирт» призначили нового директора. Але замість очікуваного піднесення виробництва завод кілька місяців працював, як справжні тіньовики, без ліцензії і зупинився. З «подачі» податківців директора поміняли. Під час прийому—передачі «заводської влади» ревізія виявила, що зі сховища підприємства зникло 65 відсотків усього запасу сировини(!). Слідство триває. Та хтозна, чи дасть воно достеменну відповідь: де гроші чи продукція?
Усе це дуже нагадує спроби певних осіб взяти під свій контроль горілчану галузь саме через механізм банкрутства. Судіть самі. За підсумками дев’яти місяців минулого року, завод продтоварів удвічі збільшив випуск продукції, за цим показником перемістився у рейтингу вітчизняних підприємств з двадцятого місця на шосте. Чим пояснити, що протягом наступних дев’яноста днів новоспечений кандидат на лідери української горілчаної промисловості став банкрутом?
Та все-таки завдяки наполегливості податківців на сьогодні дію ліцензії на виробництво лікеро-горілчаної продукції ганнопільчанам відновлено. Залишається лише питання: з якої сировини? Бо залишків спирту не вистачить навіть на поповнення обігових коштів, а про погашення п’ятимільйонного акцизного боргу годі й казати. Щоправда, є певні надії на щойно створене на базі майна кам’янець-подільських заводів державно-комунальне підприємство «Харчовик». Але вже сьогодні з’являються спроби погасити роботу цього підприємства. Чому? Річ відома.
Водночас «Харчовик» тільки за неповні два місяці роботи, як зазначив начальник регіонального управління ДААЗ ДПА України Валерій Хвостов, дав уже 170 тисяч гривень доходу до бюджету. 150 із них — акцизний збір. І приємно зазначити, що за цим першим кроком керівників області вже намітилися подальші дії на реанімацію акцизної галузі.
Звісно, труднощі ще будуть. Бо хто ж без бою залишає лінію вогню? Хто не захищатиме мільйонні тіньові прибутки?
Хмельницька область.
