Федерація професійних спілок працівників водного транспорту та плавскладу України поширила інформацію, в якій застерігає українських моряків від намірів працевлаштовуватися на деякі судна ангольських компаній. І повідомила таке: за даними МЗС України та Департаменту Консульської служби, на одному із ангольських траулерів під назвою «Ахун», який нещодавно був перейменований його власником на «Гізелу», протягом 19 місяців працював український екіпаж у складі 22 осіб. Ще у травні минулого року термін контракту між моряками та ангольським судновласником — компанією «АЛКО ЛДА» завершився, однак судновласник не виконав умов контракту, відмовившись виплатити морякам зароблене і відправити їх на батьківщину. Наші співвітчизники опинилися тоді у вкрай скрутному становищі — без достатньої кількості харчових продуктів, ліків, пального для судна.
Лише після втручання консульського відділу Посольства України в Південно-Африканській Республіці та консульського відділу Посольства Російської Федерації в Анголі компанія-судновласник сплатила-таки українським морякам 60 відсотків передбаченої контрактом заробітної плати та відправила їх додому.
Знову сподіваючись, певно, на дармову працю, компанія «АЛКО ЛДА», за інформацією російського консульства в Анголі, планує набрати нові екіпажі в Україні та в країнах Балтії. Діятиме через посередників, щоб, маючи, мабуть, уже підмочену репутацію, не «засвітитися». Ймовірний також набір українських моряків на плавбази ангольської компанії «Сермар», конкретно — на судна «Нефритовий» та «Герої Криму» (цікаво б дослідити, як це у власності африканської компанії опинилося вочевидь нашенське, принаймні за назвою, судно). Є інформація, що становище екіпажів на тих плавбазах було куди гіршим, ніж навіть на «Гізелі», люди справді почувалися там рабами.
Федерація профспілок направила також відповідну інформацію на адреси Генеральної прокуратури, СБУ та Міністерства праці і соціальної політики України. Не просто до відома, очевидно, а задля їх конкретних дій. Бо ж українські державні структури (на жаль, досі нерідко) не виявляли особливої активності у справі захисту вітчизняних моряків, які, через розвал нашого флоту, змушені йти в найми до іноземних судновласників, терплячи там утиски і знущання (про що, до речі, не раз уже писав «ГУ»). Може, стурбованістю профспілок переймуться, нарешті, й держчиновники?
 
Одеса.