Відповідно до проекту Держбюджету-2003 видатки на оборону на 2003 рік передбачено у сумі 2945 млн. грн. Вказаного ресурсу вистачить лише на виплату грошового забезпечення та заробітної плати військовим. Міністерство фінансів як стверджувало, що грошей немає і не буде, так і продовжує стверджувати. Та чи каже Мінфін правду?

По-перше, виділена сума — це 1 % від ВВП, що втричі менше, ніж передбачено Законом «Про оборону».

По-друге, незрозуміла пропорція фінансових ресурсів стосовно ВВП. Обсяг промислового виробництва зріс на 14,2%, макропоказники — на 18,7%, а питома вага державного бюджету у ВВП знизилася з 20,5% у 2000 р. до 18% у 2002 р.

По-третє, необгрунтоване надання пільг платникам податків, лобіювання певних інтересів призводять до непродуктивних втрат державних коштів.

Протягом 2001 року введено додатково 33 види нових пільг в оподаткуванні без відповідної компенсації втрат надходжень. У цілому в Україні пільгами в оподаткуванні за 2001 рік скористалися 128 тис. юридичних осіб, тобто кожний шостий із загальної чисельності зареєстрованих платників. Реальні втрати бюджету при цьому становили 29,8 млрд. грн. Сума втрат дорівнює сумі доходів держбюджету на 2003 рік по загальному фонду, а Мінфін твердить, що немає коштів на оборону.

Робота з поліпшення фінансового забезпечення Збройних Сил України повинна вестись у двох напрямах. З одного боку, уряд зобов’язаний збільшити видатки на оборону щонайменше вдвічі, як це передбачено законодавчими нормами. З другого — Міністерство оборони має розробити надійні механізми ефективного та цілеспрямованого використання коштів, що надходять з держбюджету, а також погашення кредиторської та дебіторської заборгованості Міноборони.

Де брати гроші? Найперше Міністерству фінансів варто провести інвентаризацію законодавчих актів України та виробити пропозиції з ліквідації законодавчих суперечностей у бюджетній сфері. Бюджетні видатки згідно з чинним законодавством становлять 34,7% від ВВП. Це перевищує в 1,2 разу доходи зведеного бюджету. Як це може бути? Чи не означає це, що кошти є? І де вони? Відповідь треба шукати в іншій площині.

Далі. Починаючи з 1998 року Верховна Рада прийняла цілу низку законів про списання та реструктуризацію боргів на загальну суму 34 млрд. грн. Отже, законодавство стимулює до нагромадження заборгованості. Місцеві органи влади зацікавлені зберігати заборгованість, занижуючи показники, щоб вибити трансферти. Статистика Держказначейства свідчить, що держбюджет не виконується, натомість значно перевиконуються місцеві бюджети. Такі перекоси вказують на низький рівень прогнозування та планування в Міністерстві фінансів. І не потрібно нарікати на те, що немає грошей, а слід краще виконувати функції центрального органу влади.

Міністерство оборони за рахунок господарської та економічної діяльності наповнює спеціальний фонд державного бюджету на 30 відсотків, які йдуть на оборону. Разом з тим урядом не виконані зобов’язання з погашення кредиторської заборгованості Міноборони по розрахунках із Російською Федерацією за стратегічну авіацію та погашення дебіторської заборгованості НАК «Нафтогаз України» перед Мінобороною.

І, нарешті, потрібно від розмов перейти до реформ у грошово-кредитній та податковій політиці держави, які зможуть забезпечити реальні джерела збільшення доходної частини держбюджету, а відтак — необхідні витрати на оборону.

У світі нині відбувається величезна концентрація небезпек і загроз, зокрема й воєнної.

Очевидно, що формування оборонного бюджету країни треба поставити на чільне місце. Порох завжди має бути сухий.

Валерій МУНТІЯН, доктор економічних наук, професор.