Вертикаль не вдалася

І знову на сторінках українських газет замиготіли статті та статейки, присвячені транснаціональній фінансово-промисловій компанії "Укртатнафта" — найбільшому в країні нафтопереробному комплексу, правонаступнику Кременчуцького заводу нафтооргсинтезу. Після того як спостережна рада компанії рік тому усунула з посади попереднього голову правління, кількість перероблюваної в Кременчуці сирої нафти збільшилася майже в два з половиною рази. Одне слово, як у тому анекдоті: і тут з'явився я, весь у білому...

Запитання по суті: якщо наші нафтопереробники вдвічі більше почали переробляти сировини, то чому ціни на паливо, порівняно з минулим роком, зросли майже на 30 відсотків? Відповідь проста: Україна, перейшовши на рейки ринкових реформ, сьогодні відкрита для всіх пертурбацій світової кон'юнктури нафторинку. Але ж бо саме через це торік, позаторік і ще раніше нафтовий потік від нашого сусіда тік у Європу, обминаючи Україну! Йому так було вигідно. І тільки коли країни ОПЕК змусили Росію обмежити експорт до далекого зарубіжжя, струмочок вуглеводів у наш бік став повнішим.

Цифри, які відображають обсяг будь-якого виробництва, досить і досить лукаві. Важливі індикаторні показники. Саме вони дають справедливу оцінку результатів праці та її суспільної корисності. І з цієї точки зору не все гаразд у кременчуцьких пенатах. Так, якщо рік тому глибина переробки сирої нафти в "Укртатнафті" сягала майже 82 відсотків (найкращий показник по СНД; для інших українських заводів і 65 відсотків — золота мрія!), то за останні 12 місяців вона значно впала. Зросла, щоправда, не набагато, кредиторська заборгованість підприємств. Скоротилися темпи погашення боргів за давальницьку сировину, які, між іншим, утворилися ще задовго до того, як держпідприємство "Кременчукнафтооргсинтез" перетворилося на транснаціональну компанію "Укртатнафта". Припинено випуск дизельного пального європейської якості "EN-590", яке раніше поставляли в Австрію. Експорт не зростає. І що найголовніше. Скорочується (поступаючися ринками конкурентам, чи що!) випуск продуктів глибокого синтезу, ароматичних вуглеводів — бензолу, толуолу, нефраси, ціна яких набагато вища від найбільш високооктанового бензину. Виробництво фракції "62-105", наприклад, зменшилося у вісім разів. Відмова від дизпалива "EN-590" приносить втрати по 10—15 доларів США на випуску тонни кременчуцької солярки. Ну й хто мені доведе, що, за будь-яких інших, погіршення індикативних показників роботи "Укртатнафти" певною мірою не спровокували зростання цін на пальне в Україні?

Переможний галас у ЗМІ навколо досягнень "Укртатнафти" ставить перед собою найпростіші цілі. Комусь дуже хочеться, щоб збори акціонерів затвердили нинішнього в. о. на посаді повноцінного голови правління. Найпевніше, це станеться. Попри те, що Україна не володіє контрольним пакетом акцій. Тільки ось з якою метою фахівця-міжнародника просувають на роль керівника найбільшого в країні нафтопереробного комплексу?

Тут саме на часі згадати про проект створення нової для галузі управлінської структури, який сьогодні гуляє бюрократичними коридорами вищих ешелонів нашої виконавчої влади. Йдеться про так звану вертикально-інтегровану компанію "Нафта України" на базі нафтопереробних заводів, де держава ще має пакети акцій нафтовидобувних та інших підприємств.

Але тут питання в іншому. Проти пропонованої управлінської надбудови єдиним фронтом виступають і нафтовидобувачі, і справжні нафтохіміки. Вони буквально бомбардують аргументованими листами і прем'єра, і Президента, і Верховну Раду. І в цій ситуації, якщо не просунути на пост голови правління "Укртатнафти" свою людину, проект інтегрованої компанії, принаймні в пропонованому сьогодні вигляді, може запросто запилитися на полицях.