Боротьба у вищих ешелонах влади за створення у Верховній Раді сталої, а не хисткої більшості, переконує: найвразливішим гравцем є Кабінет Міністрів. Передусім через те, що він фактично не має козирів, про що свідчить проект бюджету на 2003 рік. Його обіцяли надіслати в парламент уже цього тижня: отже, тепер — хід народних депутатів.
І голові Комітету з питань бюджету Петру Порошенку, і решті парламентаріїв навіть на думку не спадало назвати досягненням уряду схвалений в основному у середу проект доходів і видатків на 2003 рік. Адже він може так і лишитися проектом, доки в парламенті остаточно не сформуються групи впливу за політичними переконаннями та економічними інтересами. Навіть, якщо це невдовзі станеться, хтозна, чи не виявиться для Кабінету Міністрів гра на мізері фатальною.
Дитя приблизної арифметики
Від того, яким буде основний фінансовий документ і як вчасно його схвалить Верховна Рада, багато в чому залежить добробут кожної сім’ї. Адже бюджети всіх рівнів, окрім державної підтримки пріоритетних напрямів економіки, фінансують і дотують життєво необхідну соціальну сферу. Бюджетні дірки також латають за рахунок посилення податкового тиску. І здебільшого —за гроші платників податків. Вартість хлібини на нашому столі і американського долара в кишені також залежить від того, яким чином уряд виконує бюджет. Цього тижня, скажімо, Прем’єр-міністр Анатолій Кінах пообіцяв ВАТ «Київхліб», що розгляне його пропозиції стосовно пільг на завезення імпортного борошномельного устаткування, а народні депутати винесли на розгляд другої сесії основні засади грошово-кредитної політики на 2003 рік. Утім глава Нацбанку Володимир Стельмах заявив, що з його відомством не узгоджували середньорічний показник валютного курсу, за яким Міністерство фінансів складало проект бюджету на 2003 рік. А він (5,57 гривні за американський долар) виявися, на думку Ради Нацбанку, заниженим. Пхи, скажете ви, адже нас заздалегідь попереджали, що проект — приблизний.
Коли вас запевняють, що проект бюджету спирається на приблизні цифри, то це означає, що він не збалансований, бо міністри або працюють погано, або лукавлять. Якщо бюджет — це наші, народні засіки, то вимагайте від розпорядників доходів і видатків точної арифметики.
Регіони — проти
На керівників регіонів, яких Прем’єр-міністр переконував за зачиненими дверима, що цифри — не головне, приблизна арифметика діє, мов червона ганчірка на бика. На лідерство галузевих міністерств у змаганні з перетягування бюджетних доходів (у вигляді заявок на дотації виробникам) вони поки що не зважають. Але у збільшення частки місцевих бюджетів у проекті консолідованого не вірять. Згідно з приблизною арифметикою, місцеві бюджети, які сьогодні фінансуються на 70-90% від і так жорстких нормативів, можуть розраховувати на зростання доходів завдяки збільшенню сум трансфертів, а не передачі нових податків від центру. Але рахувати вміють і за межами столиці. Там розуміють, що на їхні плечі наступного року лягає фінансування низки дуже важливих статей соціальної сфери, у тому числі й задеклароване підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери на 15 відсотків. А де джерела фінансування?
Очевидно, що представники регіонів у парламенті виступатимуть проти такого становища в бюджетному процесі. Отже, якщо урядові переговори з регіоналами закінчилися безрезультатно, вони швидко «з’їдять» лідерів.
Міністерство фінансів, звісно, врахувало нинішні реалії, через це проект бюджету має недорозвинений вигляд. Нагадаю: за кілька днів до засідання Кабміну вдалося «допроектувати» в доходну частину консолідованого бюджету понад 2 мільярди гривень, довівши її до 62,6 млрд. гривень — це 25,3 відсотка від рівня валового внутрішнього продукту. Тож розробники пообіцяли зростання доходів на 9,1 порівняно з очікуваним у 2002 році рівнем. Самі розумієте, відсотки приблизні, а рівень — бажаний. Тож проект бюджету аж ніяк не відповідає нинішнім темпам розвитку економіки: вона розвивається швидше, — визнає Прем’єр-міністр. А чи пов’яже хто-небудь цей проект з бюджетом розвитку?!
База від «спецназу»
Усі розуміють, що багатомільярдна недоїмка зі сплати податків та згубні особливості ручного управління бюджетним процесом, тільки й дивись, примусять скорочувати видатки щонайменше на 10%. Ура-патріотичних заяв про те, що секвестр не пройде, не бракувало, а він, клятий, пройшов. За 7 місяців цього року до казни надійшло всього-на-всього 54,4% від річних призначень. І цей конфуз уряд заходився виправляти за рахунок скорочення витрат. І, схоже, «обрізання» не уникнули навіть захищені законом видатки.
Цього тижня ЗМІ оприлюднили результат опитування, згідно з яким задоволених життям набралося лише 4%. Навряд чи їх життєвий рівень залежить від бюджетних реалій, решта громадян має, що мала.
Тим часом проект бюджету на 2003 рік сформовано на старій податковій базі. Не інакше як проекти бюджетів готують фінансові загони спеціального призначення, бо очевидно, що нам пропонують жити на ті самі гроші, на які й живемо, за того самого податкового недороду, що й нині. Міністр фінансів Ігор Юшко і його попередник Ігор Мітюков, котрий очолює тепер Інститут фінансової політики, наголошують на потребі реформувати податкову систему, ліквідувавши пільги та преференції платників. Оригінальність цієї пропозиції не залишає сумніву в тому, що Закон України «Про Державний бюджет 2003 року», врешті-решт, стане продуктом політичної волі, а не зваженого економічного розрахунку. Якщо тільки уряд не збирається наступного року виконувати бюджет у борг — приміром, коштом не поверненого експортерам ПДВ!
У сесійній залі передусім має зібратися 226 адептів урядового проекту бюджету. Мабуть, раніше грудня на це годі очікувати, бо доведеться разом з урядом брати відповідальність за ризики «приблизної арифметики» для всіх — і безробітного, і народного депутата. Коли в липні «завалили» архіважливий законопроект про оподаткування доходів фізичних осіб, депутати не наважилися ризикнути четвертою частиною бюджету. Дарма, що російський досвід запровадження єдиного тринадцятивідсоткового податку нібито заперечував халепу, ризикнути — рука не піднялася. На часі ж доведеться голосувати за проект бюджету, який передбачає сплату близько 1,7 млрд. доларів (на 500 млн. доларів більше, ніж цього року) зовнішнього боргу і приріст доходної частини балансу на 9,1 %! Треба мати неабияку політичну волю, щоб за бездарного виконання бюджету і приблизного зростання ВВП на 4%, поворухнути за це хоча б одним пальцем.
Дзеркало для чиновника
Утім, чимало спостерігачів стверджує, що у такий спосіб уряд продемонстрував свій внутрішній стан — сумніви в тому, що саме йому написано втілювати в життя бюджетні накреслення. Вже й Президент України обмовився про коаліційний уряд. І, зрештою, питання про відставку може постати несподівано й логічно, як реакція законодавців на звіт Кабінету Міністрів про виконання бюджету 2002 року. Але навіть зміна уряду не здатна змінити правила бюджетного марафону. Час для конструктивної реформи податкової системи збіг безповоротно у безплідних дебатах довкола проектів Податкового та Митного кодексів, низки важливих для економіки законопроектів. І з кого спитати за вбогі засіки і втрату темпу економічних та адміністративних реформ, багатомільярдну кредитну заборгованість підприємств і нескасовані пільги з ПДВ, борги держави за його неповернення платникам податків і безплідну приватизацію?
Україна закінчила співпрацю з МВФ у рамках програми розширеного фінансування — слава Богу! Не тому, що більш як за шість років ми одержали три з гаком мільярди доларів, це — мізер. А тому, що боляче було спостерігати, як нестерпно довго і важко государеві люди стають державниками.
