За перші шість місяців цього року українські прикордонники затримали 500 китайських громадян, які намагалися нелегально перетнути кордон нашої держави. З них 300 осіб потрапили до України по лінії організованих груп.
Такі дані було наведено на україно-китайських консульських консультаціях, третій раунд яких пройшов цього тижня у Пекіні. Ця проблема, як зазначив у розмові з автором керівник української делегації, директор Департаменту Консульської служби МЗС України Микола Маймескул, нас дуже турбує. І не лише тому, що лягає тягарем на вітчизняний бюджет, а ще у в контексті євроінтеграційного руху України, який вимагає поставити надійний заслін на шляху потоку нелегальних мігрантів.
Київ, за словами дипломата, нині активно веде переговори з питань реадмісії (приймання і передання осіб, які прибули до країн нелегально) з сусідами, які незабаром набудуть членства в ЄС. Але така угода вкрай потрібна Україні й у відносинах з КНР. За останні два роки Київ уже вдруге порушує це питання перед Пекіном і навіть передав проект угоди йому на розгляд. Китайські колеги нібито й не проти, але посилаються на відсутність практики підписання таких документів. Та головне, вважає Микола Маймескул, що з китайського боку є готовність розглядати це питання, активно і конструктивно співпрацювати у питаннях реадмісії.
Досить неприємні факти під час «дуже конкретних, відвертих і критичних», за словами Миколи Маймескула, консультацій довелося почути й українській делегації: від генерального директора Консульського департаменту МЗС КНР Ло Тяньгуана . Не заперечуючи факту спроб нелегальної міграції з боку співвітчизників, він навів чимало прикладів затримання на українському кордоні осіб і навіть поважних делегацій, що прибули у службових справах з цілком правильно оформленими українськими консульськими установами візами.
Підставою для відмови на в’їзд часто буває суб’єктивне враження працівників відповідних структур, які знаходять розбіжності, наприклад, у меті, що зазначена у запрошенні, та відповідях гостей. При цьому якось не береться до уваги той факт, що аж ніяк не всі китайці розмовляють російською, достатньою для з’ясування складних юридичних питань. І ось сидять бідолашні майже тиждень (!) у не дуже комфортабельному Борисполі, чекаючи на черговий рейс до Пекіна. А наше МЗС про це навіть не ставлять до відома. Директор Консульського департаменту міністерства особисто «цього зрозуміти не може». Він пообіцяв довести ситуацію до відома компетентних органів і домовитися про нормальну співпрацю з Держкомкордоном і МВС.
Українська сторона теж має певні зауваження до китайських колег, тому «жорстко» порушила питання про не завжди вчасне і об’єктивне інформування Києва про події, а точніше, інциденти, які трапляються з нашими громадянами на території КНР. А це вже порушення двосторонньої Консульської конвенції. Окрім того, є певні проблеми і з працевлаштуванням наших співвітчизників у Китаї: коли фахівець їде до приватного підприємства працювати за контрактом і стикається з порушенням його громадянських прав.
Отож питань у консульській співпраці між двома дружніми державами вистачає. Добре те, що інтерес до взаємних поїздок збільшується і консульські служби обох країн демонструють готовність робити все можливе, щоб сприяти зростанню торгово-економічної співпраці, полегшувати контакти між людьми. Зокрема, запроваджуючи певні пільги під час отримання віз для окремих категорій громадян. Найближчим часом МЗС України це питання узгодить з урядом. За перші вісім місяців 2002 року лише консульським відділом Посольства України в КНР було видано 1744 візи (у тому числі в серпні — 459), з яких чимало групових.
Ольга ТАНАСІЙЧУК,власкор Укрінформу в Пекіні, спеціально для «ГУ».
