Часто в «Голосі України» читаю листи жінок, які залишилися без чоловіків з дитиною на руках. Ви не повірите, але я залишився без дружини. На руках — маленька донька.
Хочу сказати одразу, що захисту ні в кого не прошу. Даю лад собі сам. Але хочу, аби жінки знали, що не лише чоловіки можуть бути негідниками.
Історія мого життя по-своєму банальна: зустрілися, закохалися, одружилися, народилася донька. Дружина працювати не хотіла і частенько заглядала до пляшки. Повертаючись з роботи, я не раз заставав її в компанії товаришів по чарці. А потім Тетяна почала виносити і продавати із квартири речі.
Під час чергових сварок, які почастішали в нашому домі, дружина весь час казала, що ми з донькою зайві в її житті і нам не місце в цій квартирі. Але страшне інше: все це відбувалося на очах у доньки. А я так хотів убезбечити її від цього! Подав на розлучення, але де гарантії, що суд залишить доньку зі мною? Але ж цій жінці не можна доручати виховання дівчинки. Навіть якщо це її мати!
Запоріжжя.
