Слова ці ми чуємо навдивовижу часто. На вулиці, в транспорті, на ринку, в конфліктних ситуаціях і навіть в опублікованих розмовах високих осіб. Суспільство захльостує хвиля нецензурної лайки. А особливо неприємно, що наші діти запам’ятовують ці слова і включають ненормативні звороти до свого лексикону. Про деякі причини цього явища, а також про те, як ми можемо протистояти засміченню нашої мови, розповідає психолог Людмила ДЕНИСОВА.
— Згадайте казку про сумлінну пасербицю і ліниву доньку. Вигнана з дому дівчинка потрапляє до чаклуна або чаклунки і як нагороду за працелюбство і доброзичливість за кожне добре слово отримує монету або коштовний камінь. Її лінива зведена сестра у такій ситуації свариться і в результаті отримує по заслугах. Замість лайки з її рота падають жаби, змії, слизнюки. Лайка у наших предків асоціювалася зі злими силами.
У більшості випадків мат уживають люди з низьким культурним рівнем, в яких не вистачає словникового запасу для вияву власних емоцій. Збільшення потоку лайки пов’язане, з одного боку, з перманентним стресом, в якому перебуває наше суспільство, а з другого — з падінням рівня культури: мат сьогодні ми можемо почути із колонок біля касетної розкладки, зустріти в пресі, на телебаченні, в кіно. Для когось лайка є клапаном виходу антисоціального розладу, для когось — єдино доступним способом самовияву, в декого це прояв нервового тику.
— Це коли око смикається?
— Не тільки, прояви тику досить різноманітні. Як, утім, і його причини. Автоматичний постійний повтор якого-небудь слова є тиком. Людям, невпевненим у собі, частий повтор ненормативного слова, що стає певним ритуалом, дає змогу підвищити власну самооцінку і триматися упевненіше.
— Ну а їхні «сеанси психотерапії» чують не тільки дорослі. І не тільки чують, а й повторюють нові слова. Це як заразна хвороба...
— Коли років у п’ять-шість малюк частину часу проводить окремо від сім’ї — в дитячому садку, у дворі, в гостях у приятелів, він активно засвоює все нове. У тому числі й вислови, які витонченістю не відрізняються.
— Як у такій ситуації поводитися батькам? Пояснювати лайку чи робити вигляд, що нічого не відбувається?
— Поговорити з дитиною все-таки варто. По-перше, немає ніякої гарантії, що малюк забуде лайку. А по-друге: як він дізнається, що ці слова вживати не можна? Зрозуміло, сварити його за це не треба. Так само, як і пояснювати значення слів. Розумніше буде сказати йому, що сваряться тільки хулігани і погані діти, за що їх, до речі, в пристойні місця не пускають.
Найчастіше рецидиви викликані проявом демонстративності, коли дитині хочеться виділитися, показати себе дорослішою і незалежнішою, ніж вона є насправді. Упоратися з демонстративною дитиною нелегко, але цілком можливо. З одного боку, треба допомогти їй нормально самоутвердитися. А з другого — різко негативно реагувати на її ненормальну поведінку, зокрема на лайку. Для початку потрібно попередити її про наслідки. А коли це не допоможе, повинно настати покарання (заборона прогулянок, поїздок, походу в гості, читання на ніч, спільних ігор). Покарання має бути чітко визначене, обгрунтоване, роз’яснене і доведене до кінця. Якщо це не допомагає, залишається останній засіб — бойкот. Коли ви побачите, що дитина свариться вам на зло, припиніть з нею розмовляти, звичайно, попередньо пояснивши причину своєї поведінки. Вона має зрозуміти, що коли буде ввічливою, то близькі оцінять це. Якщо ж малюк лихословить, у них зникає будь-яке бажання мати з ним справу. Позитивний і негативний полюси мають бути розведені різко. Більш різко, ніж у випадку з дитиною, в якої не така демонстративна поведінка.
— А якщо і це не допоможе?
— Наш варіант не діятиме у випадку із збудженою або розгальмованою дитиною: коли це вже не примхи, а хвороба. У цьому разі педагогічні прийоми треба поєднувати з лікуванням.
Важливо навчати дітей і навчатися самим вживанню нормальних слів. За їх допомогою будь-який стан людської душі можна висловити набагато точніше, ніж за допомогою грубих слів, що поверхово характеризують навіть сферу людської сексуальності.
Бесіду вів Антон ДМИТРЕНКО.
