У притулках для літніх самотніх громадян, дитбудинках, інтернатах щедра пора фруктів та овочів — ніби картинка за склом. Бачить око, та зуб не вкусить. А все через тендер, якого мусять дотримуватися державні заклади.
Найдешевша продукція — у селян. Але жоден із них закупівельного акта не дає. Дають магазини, в яких ціни неприйнятні. Хоч круть, хоч верть, а огірків та помідорів, слив та яблук мешканцям притулків не бачити.
— Чому держава ставить нас у такі умови, що треба обов’язково або хитрувати, або власні гроші за продукцію викладати? — запитує директор кам’янець-подільського соціального центру «Надія» Катерина Грубеляс.
Ще на початку нинішнього літа наш корпункт розпочав акцію «Поділися врожаєм із сиротами та старенькими», закликавши до неї кам’янчан. Товариство садівників та городників (голова Анатолій Єнтц), котре давно дружить із «Голосом України», найчастіше доставляє в «Надію» та дитячий притулок «Малятко» частку вирощеного. Додав Анатолій Єнтц «Надії» і хліба духовного: передплатив «Голос України» для її мешканців та колективу.
Кам’янець-Подільський Хмельницької області.
