13 березня 2002 р. за заявою групи російських підприємств розпочато спеціальне розслідування щодо імпорту підшипників до РФ, зокрема і з України. Незважаючи на те, що воно провадиться стосовно всіх країн-експортерів, можна сміливо сказати: це розслідування спрямовано проти українських підшипників, бо основним імпортером підшипників до РФ була і залишається Україна.
Спробуємо об’єктивно розібратися в ситуації, що склалася, і зрозуміти справжні мотиви, якими керувалася група російських заводів, котрі ініціювали розслідування. А також прорахувати наслідки вжиття заходів за його результатами.
На сьогодні і в Росії, і в Україні вже немає необхідності когось переконувати в потребі економічної співпраці наших держав. Згідно з даними Держкомстату України Росія є головним торговим партнером України за обсягами експорту та імпорту товарів. Як зазначають експерти, Україна є третім за значущістю зовнішньоторговельним партнером для Росії після Німеччини та Білорусі. Важливість та значущість такого взаємовигідного співробітництва підтверджено Президентом України Л. Кучмою та Президентом РФ В. Путіним, урядами України і РФ у низці двосторонніх домовленостей, угод та міжнародних договорів. Однак аналіз стану зовнішньоторгового обороту між Україною та Росією за 2001 рік і початок 2002 року засвідчує скорочення товарообігу між нашими країнами. Серед причин такого погіршення фахівці називають проведення низки торгових розслідувань щодо імпорту українських товарів, які ініційовано зацікавленими бізнес-групами РФ. Метою таких кроків є одержання додаткових ринків збуту шляхом усунення конкуруючих українських товарів, бо результатом подібних розслідувань є запровадження обмежень на імпорт українських товарів до РФ шляхом встановлення імпортної квоти або додаткового мита під час ввезення товару.
Тепер детальніше зупинимося на спеціальному розслідуванні стосовно імпорту українських підшипників до РФ. Згідно зі ст. 4 Федерального Закону РФ «Про заходи щодо захисту економічних інтересів Російської Федерації під час здійснення зовнішньої торгівлі» обов’язковою умовою для запровадження спеціальних заходів стосовно імпортних товарів є завдання істотних збитків галузі російської економіки або загрози його завдання внаслідок імпорту товарів, що збільшився. Ситуація в галузі при цьому має характеризуватися скороченням обсягів реалізації, збільшенням товарних запасів, падінням обсягів виробництва, припиненням інвестиційних програм тощо.
Однак уважне вивчення економічних чинників, що характеризують ситуацію російської підшипникової галузі, засвідчує протилежне. Так, за даними самих заявників, що ініціювали це розслідування, в 1999—2000 рр. спостерігається зростання випуску підшипників у РФ зі щорічним приростом майже 18%. Якщо 1998 року обсяг випуску підшипників становив 184,2 млн. шт., то вже 2000 р. обсяг випуску сягає 256 млн. шт. Обсяги реалізації також характеризуються сталою тенденцією зростання. Якщо 1999 р. обсяг реалізації шарикових підшипників становив 41,8 млн. шт., то вже в 2001-му сягає 74,7 млн. шт. За цей період відбувається також збільшення обсягів експорту підшипників із Росії. Це дані красномовно підтверджують стале зростання та розвиток цієї галузі.
Цікаво зазначити той факт, що частка імпорту шарикових підшипників із України щодо загального обсягу їх виробництва в Росії 2000 року становила лише 2,16%, а стосовно загального обсягу споживання 2000 року — тільки 4,51%. То чи може 2—4% імпорту підшипників з України завдати шкоди всій підшипниковій галузі Росії? Якщо ні — то кому вигідне це розслідування? Аж ніяк не російським машинобудівникам. Позицію російських підприємств, які є споживачами українських підшипників, чітко визначили представники ВАТ «Ростсільмаш», яке використовує в процесі виробництва комбайнів «Дон» та «Нива» підшипники АТ «Харківський підшипниковий завод». У поширеній ними інформації зазначено, що продукція АТ «ХарП» обіймає вагому частку в загальному обсязі підшипникової продукції, що закуповується, і дестабілізація відношень щодо поставок підшипників АТ «ХарП» через зміну митного законодавства (або з інших причин) призведе до збоїв головного конвеєра ВАТ «Ростсільмаш». На думку російських підприємств — споживачів українських підшипників, запровадження імпортної квоти або мита на українські підшипники є не лише недоцільним, а й згубним для машинобудівної галузі Росії.
Єдиний висновок, якого можна дійти, аналізуючи дану ситуацію: окрема група російських підшипникових заводів активно веде боротьбу за монополізацію ринку та усунення конкурентів. Для цієї мети вони використовують усі доступні їм засоби, зокрема й державні механізми. Питання лише в тому, чи чесною є така конкуренція і які її наслідки для економіки Росії та зовнішньоторгових взаємовідносин України та Росії.