Днями Міністерство праці і соціальної політики України відзначало своє п’ятиріччя. Соціальне відомство на своїй колегії рапортувало про успіхи у контрольованій ним сфері. Святковий звіт було відформатовано в контексті президентського послання «Європейський вибір» до парламенту країни.

Міністр Іван Сахань зупинився на всіх складових державної соціальної політики. До скарбнички досягнень останньої п’ятирічки було віднесено: зростання мінімальної заробітної плати (з 15 грн. до 165 грн.), зменшення боргу із зарплати (на момент створення міністерства він становив 5,07 млрд. грн., сьогодні —2,546 млрд.), скорочення рівня реального безробіття (з 11,9% до 10,6%) тощо.

В активі Мінпраці — низка законів, котрі з його подачі прийняла Верxовна Рада України. Відомство ініціювало обмеження оплати праці «натyрою». Згідно з внесеними змінами до Закону «Про оплату праці», натуральна частина не повинна перевищувати 50% від нарахованої сyми. Було прийнято кілька страхових законів. Нині міністерство лобіює прийняття ще двох концептуально важливих для соціальної політики, на його думку, законопроектів — про пенсійне страхування і про погодинну оплату праці.

Триває боротьба з бідністю. Нелегка то праця — витягнути з-за межі бідності 27,2% населення країни. Надзавданням вітчизняної соціальної політики, за словами Івана Саханя, є підвищення доходів населення і рівня життя. А це можливо лише за наявності роботи і нормальної оплати праці, чого за адекватного розвитку економіки досягти не можна.

Втім, останнім часом уряд не перестає говорити про позитивні тенденції соціально-економічного зростання. Мовляв, і ВВП зростає, і вітчизняне виробництво налагоджується, і пенсії підвищуються. Однак якщо всі ті доморослі показники зіставити з європейськими, тотожності таке порівняння не дасть. Наш оптимізм з приводу поступу соціального розвитку в своєму щорічному звіті піддала сумніву Програма Організації Об’єднаних Націй. Згідно з нею, Україна посідає 80-те місце із 173, поступаючись Прибалтиці, Росії і навіть Білорусі. У звіті-2002 вказано, що за роки незалежності наша держава знизила соціальні показники (враховують доход на душу населення, рівень життя, розвиток показників народонаселення, ступінь соціальної свободи тощо) на 20 позицій. Тож у світовому контексті радіти нам начебто зарано. Спочатку, напевно, слід розібратися з теорією відносності у вітчизняній соціальній політиці в контексті загальноприйнятих світових стандартів.