Під час зустрічі в Санкт-Петербурзі Президента України Л. Кучми, Президента РФ В. Путіна та канцлера ФРН Г. Шрьодера було досягнуто домовленість про утворення міжнародного консорціуму спільного управління українською газотранспортною системою (ГТС), метою діяльності якого задекларовано підвищення ефективності роботи газотранспортної мережі України. Фактично відбувається великомасштабна приватизація на користь російського «Газпрому» унікального і безцінного національного надбання — комплексу газотранспортних магістралей і газосховищ, приватизація яких заборонена законами України.
Народний Рух України заявляє, що таке закулісне підписання угод, які стосуються стратегічно важливої галузі української економіки, не відповідає національній безпеці України. Коли йдеться про управління ключовими елементами системи енергетичного забезпечення України, яка до того ж є не останнім чинником у наповненні бюджету, справа навіть не в тому, з ким ми дружимо чи проти кого виступаємо. Йдеться про системні питання національної безпеки України та розвитку української економіки. Як можна оцінити роботу уряду, який заявляє, що нездатний забезпечити утримання української ГТС у робочому стані та керувати роботою системи, і через це вона з полегшенням має бути віддана під контроль іноземних корпорацій? Чому ми повинні думати, що проблеми управління енергетичними магістралями України розв’яже хтось за межами держави замість нас? Де, нарешті, гідність наших державних мужів, які, замість розбудовувати свою державу — розбудовувати насамперед кадровий та управлінський потенціал, майбутнє України, досі живуть у полоні комплексу меншовартості відносно «більш професійних» росіян або німців? Як не згадати тут слова великого Тараса: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя...»?!
Народний Рух України звертає увагу на те, що розробка планів щодо утворення цього консорціуму відбулася після того, як у лютому цього року рада директорів РАТ «Газпром», розглянувши техніко-економічне обгрунтування будівництва обхідного газопроводу (перемички Кобрин—Вєлке Капушани), чомусь вирішила відкласти його. З огляду на те, що фактично всі поступки України Російській Федерації у газово-енергетичній сфері базуються на «загрозі» того, що північний сусід образиться та транспортуватиме свій газ до Європи іншими шляхами, виходить, що блеф сусіда таки досяг мети. Чи не зрозуміло керівним органам держави хоча б зараз, що вони мають у руках дуже цінний ресурс, який потрібен як Росії, так і Європі, і що принаймні недалекоглядно було б віддати його в чужі руки? Чи ми вже забули про гіркій досвід відмови України від ядерного статусу? Відома банальна істина про те, що того, хто не в змозі захистити свої інтереси, використовуватимуть знову і знову. Тому Народний Рух України закликає Президента України, якщо він дбає про майбутнє керованої ним країни, замислитися над тим, чи варто залишати на своїх місцях тих, хто на захист національних інтересів держави нездатний.
Подібного масштабу домовленості зачіпають інтереси кожного громадянина нашої держави — як через ціни на газ, так і через наповнення бюджету, яке може значно постраждати через те, що тепер прибутками з транзиту газу Україна змушена буде ділитися з «партнерами» на «паритетних засадах». Через це Народний Рух України вимагає оприлюднити зміст угоди, її економічне обгрунтування та докладний перелік тих вигод, які мала б згідно з цією угодою отримати Україна. Наприклад, чи переходить хоч одне газове родовище в Тюмені під український контроль? Який обсяг матимуть виплати німецької сторони Україні та як це співвідноситься з прибутком, яким би — суверенно — розпоряджалася Україна у випадку неутворення консорціуму? Яким чином оцінюватимуться збитки України від втрати навичок самостійного управління ГТС? Якими є прогнози щодо ціноутворення в газовій сфері, а також щодо всього ланцюжка енергетичної складової та рівня інфляції? Якими є юридичні та економічні (в сенсі залежності від «партнерів») гарантії того, що Кабмін буде в змозі впливати на це?
Між іншим, хоча одним із партнерів у консорціумі є Німеччина, під час нещодавно проведеної Берлінської конференції з питань співробітництва Німеччини з країнами з перехідною економікою потенційними інвесторами було висловлено думку про те, що майбутнє справді ринкового співробітництва не в останню чергу залежить від реформ в енергетиці. Навряд чи некерована власною державою газотранспортна система додає державі економічної стабільності та енергетичної безпеки.
Виходячи з викладеного, Народний Рух України заявляє, що підписання санкт-петербурзьких угод без огляду на всі сформульовані застереження та аргументи, які виникають за більш зваженого підходу, свідчить про нехтування інтересами власної держави, що є неприпустимим з точки зору суверенних прав українського народу! Вирішення проблем функціонування українського ПЕКу не повинно відбуватися шляхом розпродажу національних багатств, створених нашими батьками для наших дітей. Народний Рух України наголошує, що громадськість повинна бути інформована про перебіг переговорів щодо стратегічно важливих питань, а до прийняття відповідних рішень має залучатися Верховна Рада, яка складається з депутатів, що представляють інтереси народу. Тільки тоді можна буде уникнути зневажання інтересів народу на користь інтересам олігархічних груп, до того ж ще й іноземних.
Ми мусимо будь-якою ціною уникнути кроків, що за суттю своєю можуть виявитися шкідливими для нашого майбутнього. Українська держава, український народ мають і надалі власноруч керувати своєю долею. Саме для цього Україна здобула омріяну незалежність.
Слава Україні!
Геннадій УДОВЕНКО, голова Народного Руху України.
м. Київ,
6 липня 2002 року.