...Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим...

— Цими словами ми розпочнемо нашу нову ювілейну виставу, бо мати — це початок усього, — зазначив у нашій розмові режисер Анатолій Поляк. — Бо Шевченко — пророк. І не може так бути, щоб у театрі не було Шевченка...
Бесіда відбувалася в Кіровоградському академічному обласному театрі ляльок, який відзначає свій 75-літній ювілей. До цієї дати колектив і підготував виставу «Наймичка».
Історія театру починається з 1939 року. Тоді кращих аматорів з художньої самодіяльності послали до Києва на курси акторів-ляльководів. Навесні 1941-го в репертуарі Кіровоградського державного обласного пересувного театру ляльок — уже чотири вистави. Актори дають по три-чотири постановки за день. Війна внесла свої корективи, але через півроку кіровоградські лялькарі поновлюють роботу. За 1942—1944 роки з’являються вистави: «Коза-Дереза», «Червона Шапочка», «Теремок». А вже 1948-го театр стає кращим закладом у системі обласного відділу мистецтв.
З 1949-го по 1970 рік театр працював при облфілармонії. Частина колективу утворила студію в Будинку піонерів. Зрештою директор Віра Махоріна з режисером Григорієм Шалітою об’єднують тутешню акторську трупу з колективом зі Львова на чолі з головним режисером Богданом Ланєм. На посаду художника-постановника приходить Василь Остапенко (він працював тут з 1970-го по 2012 р.). А вже за рік вистави театру відвідали майже 130 тисяч глядачів Кіровоградщини та Херсонщини.
З 1976-го театр працює у власному приміщенні, в центрі міста, не обмежуючи й гастрольний графік. Особливо напруженим він був у   80-х — лялькарі їздили по Україні, бували в Латвії, Білорусі, Молдавії і Росії. Театр стає дипломантом та лауреатом кількох фестивалів, зокрема — румунської драматургії (1982) з виставою «Сонячний промінчик» А. Попеску. Маленька лялька-маріонетка головного героя мишенятка Муфа, за ескізом В. Остапенка, стала улюбленим експонатом Всесоюзної виставки ляльок у Москві, визнана кращою на виставці І республіканського фестивалю театрів ляльок у Луцьку.
У 1992-му колектив театру нагороджують дипломом І Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Кришталеві вітрила». А в 1999 році, за участь у Всеукраїнській акції «Добрик крокує планетою» і спеціально створену виставу за п’єсою актора театру С. П’яткіна «Казка про Добрика та золоті яблука», — дипломом Українського фонду добра.
З 1998-го заклад очолює Григорій Педько (на знімку на 1-й стор.). Майже всі вистави перекладаються українською мовою. Багато уваги приділяється творчій роботі з дітьми. Засновуються щорічний конкурс «Кращий глядач сезону» та «Дитяча лотерея», конкурси малюнка за сюжетами прем’єрних вистав, щотижневі ігрові та розважальні програми: «Казкове колесо», «Дитяче караоке», «Щасливий квиточок», «Зіграємо казку», «Веселий потяг», «Тато, мама, я — театральна сім’я». У 2003 році театр нагороджено Почесною грамотою Держкомітету України у справах сім’ї та молоді.
Щороку лялькарі обслуговують кілька тисяч дітей пільгових категорій: сиріт, інвалідів, малозабезпечених. Загалом за 75 літ створено майже 200 постановок за творами класиків та сучасних драматургів. Заклад розвивається. Налагоджено дружні стосунки з багатьма театрами України та співпрацю з іменитими режисерами. Один із таких — заслужений артист України Анатолій Поляк, завдяки якому глядачі пізнали дитячу драматургію Всеволода Нестайка. Вистави за його п’єсами: «Солом’яний бичок і рок-група «Козачок», «Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат» і «Таємниця рудого Жевжика» — гордість театру. Остання робота удостоєна диплома VІ Міжнародного фестивалю «Золотий Телесик», а вистава «Кицькин дім» за С. Маршаком у постановці А. Поляка — диплома V Міжнародного фестивалю «Подільська лялька». Торік А. Поляк, уже як головний режисер, поставив «Казку про Кая і Герду» (за «Сніговою королевою» Андерсена).
У 2009 році Григорій Педько отримує звання «Заслужений працівник культури України», а Кіровоградський театр ляльок стає академічним.
Вагомою була й творча співпраця з Євгеном Гімельфарбом, відомим своїми постановками в Європі та США. З виставою «Про Хому та щуку» колектив стає лауреатом І Всеукраїнського фестивалю «Лялькова веселка» та дипломантом ХІ Міжнародного фестивалю «Інтерлялька». В репертуарі з’являється перша вистава для дорослих «Ніч перед Різдвом» за Гоголем (дипломант Всеукраїнського фестивалю «Лялькова веселка», 2010). А наступного року вистава «Собаче серце» за М. Булгаковим отримує диплом Міжнародного фестивалю «Сцена людства». У 2012 році афіша збагачується «Декамероном» Бокаччо та гоголівським «Вієм».
Сьогодні талановиті руки лялькарів: заслуженої артистки Вікторії Ставріаніді-Стогодюк, заслуженого працівника культури Лідії Черкашиної, заслуженого артиста Геннадія Стогодюка, артистів-ляльководів вищої категорії Тамари Осауленко, Тетяни Ігнатьєвої, Володимира Кравченка, Інни Кущ, артистів-ляльководів І категорії Евеліни Новопашеної, Олени Бєляєвої, Максима Борисова, Світлани Радзіховської та молодого, але здібного Івана Кучерука продовжують чарувати юних глядачів.
За останнє десятиліття значно поліпшилася матеріальна база театру: завершено капремонт основної частини приміщення, є власна студія звукозапису, новий транспорт, сучасна світлова й музична апаратура, нові меблі, робочий процес повністю комп’ютеризовано.
Побачила світ книга-звіт «75 років з добром у серці і лялькою в руках». Це девіз, за яким живуть і працюють актори Кіровоградського лялькового й сьогодні.
Кіровоград.

 

Головний режисер театру А. Поляк з артистами В. Ставріаніді-Стогодюк, О. Бєляєвою та І. Кучеруком на репетиції «Наймички».


Фото автора.