Операція — державна реєстрація

За словами голови Аграрного союзу Геннадія Новікова, якщо послухати наших чиновників, складається думка, що усе працює, кадастр функціонує, немає ніде накладення меж. Усе нормально, можна отримати земельну ділянку, побачити її... Тобто цього року жодних проблем у сільгоспвиробників, які обумовлені діями держави... Але уявімо таку ситуацію: приходите ви купувати у товаровиробника харчі, а він замість того, щоб продати, каже вимогливим голосом: «Вам потрібна довідка від дієтолога, гастроентеролога і тому подібне. Оці усі довідки дайте, тоді й отримаєте той продукт!». Коли у цьому разі споживач купить омріяний товар, скільки часу мине? Одне добре, тоді б, напевне, покращилася б фігура, бо їсти було б нічого. На подібні митарства аграріїв спонукає нині держава. Вона видумує якісь зміни, спочатку так реєструє, потім це ж не визнає, каже, по-іншому реєструватиму... За державою стоять певні люди, мається на увазі, ті, хто виконує, й ті, хто пише ці порядки. 

Як може бути, що у країні запровадили реєстрацію речових прав, а Державний земельний кадастр відомості не передає, і чекає якихось нових законів, щоб чиновникам дозволили передавати ці відомості? І людина повинна ходити туди, потім — туди... То хтось же приймав той закон. Тому позиція товаровиробників проста: «Ви там що хочете, те й робіть, як хочете, так і реєструйте, як хочете, так й обмінюйтесь між собою різноманітною інформацією!». Але, врешті-решт, має бути так: прийшов, приміром, аграрій до представника земельного кадастру, віддав йому підписаний обома сторонами договір оренди землі, певні документи. Чиновник зареєстрував його, припустимо, до книги реєстрації договорів, й інше сільгоспвиробника не цікавить. Куди там повинно що йти... Хай там передають інформацію по державній лінії, в електронному вигляді чи не в електронному, на конячці їздять або ще якось... Це не діло селянина. Бо він повинен сіяти — збирати врожай, а не бігати носити папірці, файли до тих чи інших установ.

— Я не хочу, — продовжує Геннадій Новіков, — вже казати про вартість усіх цих, скажімо так, «придумок». Доходить до півтори тисячі гривень за договір. Це, мається на увазі, офіційно аграрію потрібно сплатити, бо самому важко зареєструвати. А тут ще й податкова взялася за ці питання. Таке враження, що державна машина хоче «видоїти» до кінця цю людину, яка за плугом має ходити. Вона повинна бути де завгодно, тільки не з плугом. Має догодити усім. Тому прохання до чиновників, які надають такі пропозиції: не повинен селянин вам щодня кланятися, він договір оренди на землю оформив, інші документи зібрав, здав й усе. А по реєстрацію — чиновники нехай ходять. Між собою домовляються, як його реєструвати, коли вносити в реєстр, скільки один одному хабарів даватимуть, скільки ще чогось... У нас взагалі пропозиція, що аграрій зареєстрував у сільраді договір оренди, печатку поставив — і до побачення. А працівник сільради — він пішов у земельний кадастр, в реєстраційну службу. У нього є робота зате — не сидить там, штани протирає, а працює. Бо скільки вже аграрій реєструє тих договорів, а тепер приходить — і знову не так. Знову щось не збігається. То хто ж за це відповідатиме, що отримала людина державний акт, а тепер, щоб його зареєструвати, треба до цього акту ще й проект розробити. Але ті, хто це вигадав, — невже вони видавали без проекту цей акт?.. Тепер, коли і в електронному вигляді можна подивитися, накладаються ділянки чи ні — давайте зробимо один раз і назавжди!

Фахівець з землеустрою ТОВ «Фірма «Астарта-Київ» Олександр Волошин повідав про проблеми, які з’явилися в господарствах агрохолдингу з запровадженням нової системи реєстрації прав на землю.

— По-перше, — розповів він, — створюються величезні черги, тому що реєстратори просто не справляються зі своїми обов’язками. Не можуть зареєструвати ту кількість прав оренди, які необхідні для товаровиробників, за місяць — це сотні договорів. А в день роблять три-чотири. Записуються на рік — на два вперед! Торік на Полтавщині реєструвалися на 2015-й. Деякі службовці відверто кажуть: не можемо записати, тому що то буде 2015-й, а, може, 2016 рік. Утім, з внесенням змін до законодавства майже нічого не змінилося, бо знову говорять: лише через три-чотири місяці зможемо вас прийняти, тобто, все одно черги досить великі й з цим треба щось робити. Окремо варто сказати про «взаємодію» Держземагентства та Державної реєстраційної служби. Сільгоспвиробникам потрібно ходити у два органи, немає того принципу єдиного вікна, який був раніше.

За словами Олександра Волошина, ще одне питання — чому держава не взяла на себе перенесення даних у новий повністю чистий реєстр. Чому товаровиробники мають фактично створювати цей реєстр за свої кошти? Адже майже десять років формувався державний реєстр земель, в якому, в принципі, усі права були відображені, а тепер вони не переносяться в новий реєстр. По суті, його формують заново. Внаслідок цієї ситуації багато селян не в змозі оформити свої права, наприклад, коли вони вступають у спадщину. Минає півроку — документи ніхто їм не робить. 

Серед іншого, багато скарг у працівників державної реєстраційної служби на місцях щодо програмного забезпечення, яке досить повільно працює. Тож і через технічні негаразди там не встигають опрацьовувати заяви.