Сьогодні в нашій країні мало не кожен підліток має шкідливі звички. Чому діти звертають не на ту стежку? Приклад моїх знайомих однолітків змусив написати про цю проблему. Ні, це не означає, що вони всі — завзяті курці або алкоголіки. Але вже вживають спиртне, як кажуть, «по святах і в класній компанії». І це тривожить. Зараз велика кількість підлітків вважають, що це круто і тільки так їх приймуть у гурт. Чому ж у них не виникає запитання: «Коли це така гарна компанія, то чому я маю за допомогою алкоголю доводити, що вартий спілкуватися з ними?» Вони не розуміють, до яких жахливих наслідків це призведе.
Тож як розвивається підлітковий алкоголізм? Почну з сім’ї. Необов’язково це неблагополучна родина. Вся справа в увазі, яку батьки приділяють дитині. Знайдіть для неї хоча б дві години на день! Говоріть із нею, дайте зрозуміти, що її життя вас цікавить, навчіть відмовляти, а не йти за натовпом, розкажіть про шкоду, яку вона може заподіяти собі, а то й іншим.
Запропонуйте цікаве заняття: зараз так багато різних гуртків, що навіть не знаєш, який обрати. Щось має сподобатися. Поведіть сина чи дочку туди, де людей об’єднує якась справа, а не байдикування.
Але всім завжди ніколи... Робота віднімає так багато часу і життєвих сил, що після тяжкого трудового дня і хатніх справ не лишається ні енергії, ні бажання для розмов. І це проблема. Ви все відкладаєте на потім. І в результаті маємо те, що маємо. Ваші виховні повноваження ви передаєте школі і ... дуже помиляєтесь! У школі не дають того, що можуть дати батьки, не підкажуть і не допоможуть так, як це вмієте ви. Ви, і ніхто інший, можете знайти ключик до серця і розуму власної дитини. На жаль, не всі батьки це усвідомлюють.
Пам’ятайте: алкоголізм, куріння і наркоманія — це психологічні проблеми. Ситуація ускладнюється тим, що у підлітка ще не сформована психіка, його «Я» ще не викристалізувалося, він не відповідає за свої помилки, а в деяких випадках вважає, що так буде краще. Ні вмовляння, ні сльози, ні заборони, ні істерики не допоможуть. Але не падайте духом: ваші опущені руки — не найкращий вихід із ситуацій. Слідкуйте, з якими людьми дитина проводить час. Не дозволяйте блукати вулицями з якимись підозрілими типами. Не забороняйте, але попередьте про можливі наслідки. Говоріть із нею: ваші застереження, приклади і слова підтримки — це ваша зброя проти всього поганого, що може трапитися на шляху дитини.
Ніколь ГАПОН (17 років).
Фотоетюд Юрія ПЕРЕБАЄВА.
