До Вінниці доставили трьох захисників онецького аеропорту. Їхні імена встановили з допомогою експертизи ДНК. 28-річний Сергій Зулінський, 30-річний Леонід Шевчук та 33-річний Дмитро Франішин не тільки разом служили у славетній Житомирській 95-й аеромобільній бригаді. Вони були друзями.
Усі троє загинули в один із січневих днів, коли йшли на допомогу захисникам аеропорту. «Тягач, в якому вони добиралися, бойовики зупинили пострілами біля п’ятого «рукава» аеропорту, — розповів вінничанин Андрій Дедічев, який разом із загиблими був мобілізований і разом з ними служив. — Вогонь був дуже щільний. Хлопці, які врятувалися, розповідали, що вибиралися з машини через задній люк. Сергій, Леонід і Діма загинули на місці». — Діма відчував, що може не повернутися із завдання, — розповідає його двоюрідна сестра Тетяна. — Напередодні сказав про це у телефонній розмові. Я після того не могла заснути. Раненько прокинулася і написала йому смс: «Дімочка, ти моє хоробре серце, все буде добре...» Ще пам’ятаю нашу розмову у Святвечір. Він каже: «До нас прийшли хлопці посівати». Запитую, чим же вони посівають? Він відповідає: «Набоями».
Наймолодший з друзів — Сергій Зулінський замість вітання щоразу казав дружині Каті слова: «Я живий, кохана!». У них недавно народилася донечка. Напередодні попросив, щоб вона не телефонувала, бо буде на завданні. Катя не стрималася. В обідній час набрала номер. Почула у відповідь чужий голос. Незнайомий не приховував, що він бойовик. Сказав, що підібрав телефон в аеропорту.
— Потім мене хотіли обдурити, — розповідає, схлипуючи, молода вдова. — Вимагали викуп. Казали, коли передам гроші, почую голос Сергія. Настільки переконали, що я готова була на все. Мама з татом стримали. Нам весь цей час казали, що Сергій у полоні. Навіть у списках в Інтернеті бачила його прізвище серед полонених. До останнього вірила, що він живий.
Прощалися з героями на Майдані Небесної Сотні (на знімку). Коли з автомобіля дістали першу труну, люди, які ущерть заполонили майдан, опустилися на коліна...
Вінниця.
Фото автора.
