Додому на Волинь повернувся боєць колишньої 51-ї окремої механізованої бригади Віталій Михалевич.

У свої 23 роки Віталію, рядовому 51-ї ОМБР, довелося пережити стільки, що не кожна значно старша людина витримає. До бойовиків він потрапив ще 25 серпня минулого року під час боїв за Савур-Могилу на Донеччині. Потім були сім із половиною місяця полону. Тримали у в’язниці Сніжного, у підвалах колишньої будівлі СБУ в Донецьку... Але він не зрадив, не зламався, не піддався вербуванню і з гордо піднятою головою повернувся у рідне село Замшани Ратнівського району. Попри пізню годину, пів на третю ночі, зустрічати бійця-фронтовика вийшли десятки земляків. Приїхав би раніше, але дуже хотілося хоч на півгодини завітати до рідних сестер Наталії та Олени в Луцьку.
Нагадаємо, Віталія визволили з полону 3 квітня. Волонтерка Наталія Соколова, яка опікувалася долею солдата, з радістю повідомила у Фейсбуці, що Віталій нарешті їде додому. Разом із ним визволили бійця 93-ї бригади Миколу Сорбенка. До речі, видали їх бойовики без обміну.
До Києва Віталія Михалевича доправили його визволителі: радник заступника міністра оборони Василь Будік, його дружина Наталія, а також Микола Золотаренко. У столиці солдата зустріла мати і повезла додому машиною, яку надало ТзОВ «Ратнівський аграрій», де хлопець до призову працював трактористом. Щоб солдат швидше дістався рідної домівки, потурбувався і сільський голова Замшан Василь Токарський.
Домашні подушки та перини у першу ніч видалися Віталію аж надто м’якими, тож проспав навіть службу в храмі у Вербну неділю. Прокинувшись, відразу майнув до сільських хлопців: скільки ж не бачилися, є про що поговорити. Тож поспілкуватися вдалося лише з мамою Віталія Галиною Іванівною. Важко передати слова щасливої жінки, до якої з довгої і страшної неволі повернувся син.
«Віталій не може натішитися тим, що вдома, що бачить рідних людей, чує їхні голоси», — розповіла Галина Іванівна.
«Віталік — дуже світлий і добрий, спокійний хлопець. Хоче повернутися до своєї роботи трактористом на агрофірму, — пише на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук волонтерка Наталія Соколова. — Ну, і отримала запрошення на весілля! Щоправда, ще не знаю коли».
До речі, товариство «Ратнівський аграрій», де працював до призову в армію Віталій Михалевич, активно допомагає українському війську продовольством, спорядженням, технікою, ремонтом бойових машин. Адже в зоні АТО воює не один член цього передового в області сільгосппідприємства.
Водночас, за підрахунками волонтерів, майже тисяча українських військових ще чекають визволення з полону сепаратистів.
Волинська область.

 

Цієї щасливої миті мати і син чекали довгі місяці.


Фото Наталії СОКОЛОВОЇ.