Позаторік дорогу весні перепинив великий сніг, котрий почав випадати 23 березня і захопив квітень. Київ геть потонув у заметах, і коли люди потихеньку почали рухатися нашим великим старим двором, то хтось із занадто кмітливих помітив — у гущавині велетенської ялини оселилася сова. Цілий день під деревом юрмилися допитливі і вдивлялися у ту гущавину, де непомітно й непорушно сиділа ота жива дивина. Цілий день вона, либонь, вивчала маршрути й схованки мишей навколо смітників, а з першими сутінками велично злітала на полювання. Люди тлумачили незвичну поведінку казкового птаха тим, що у лісі йому було важко знайти корм, але як сова вибрала адресу на столичному Печерську для свого порятунку — залишається загадкою.
Весна, як і обіцяв Олег Скрипка, настала, і наша птаха непомітно зникла, подавшись на літні квартири.

Київ.