Пам’ятаєте одноіменний фільм Резо Гігінеішвілі? Саме як у ньому знайшла своє іноземне кохання відома волинська важкоатлетка, переможниця і призерка багатьох всеукраїнських і міжнародних змагань, учасниця Олімпійських ігор у Пекіні Надія Миронюк. Столиця Автономії Курдистан Арбіль та обласний центр Волині Луцьк зійшлися у долях двох молодих людей.
Обранець українки — вихідець із Іраку, якого звуть Пірбал Свара Мохамед. Як і наша славетна землячка, він — важкоатлет, триразовий чемпіон арабських ігор. Уперше побачив Надію на чемпіонаті світу в Туреччині 2010 року.
— Там він навіть не підійшов до мене. А згодом став писати листи електронною поштою. Після травми плеча на змаганнях у Китаї в 2011-му та операції я місяць була в гіпсі. Увесь цей час ми листувалися англійською, він мене дуже підтримував. А два роки тому Свара став приїжджати в Україну. Зараз ми займаємось оформленням документів на його постійне місце проживання в Україні, — розповіла Надія.
Християнка та мусульманин поєднали свої долі у мечеті в Одесі. Там цей ритуал не передбачає зміни віросповідання одним із наречених. Але досі живуть у цивільному шлюбі. Щоправда, плід їхнього інтернаціонального кохання — донечка Софійка — вже з’явився на світ у січні. Вона — перша й довгоочікувана онучка у Миколи й Валентини Миронюків із села Маяки Луцького району.
Появу не такого, як у інших односельців, зятя вони сприйняли досить добре. Свара дедалі більше розуміє українську, але повноцінно спілкуватися мовою своєї обраниці йому ще важко. Втім, зазначає, що якби з місяць пожив в Україні та поспілкувався з мамою Надії, то вільно заговорив би українською.
Вивчає Свара й наші традиції, зокрема й кулінарні. Їсть практично все, крім свинини. Він і сам добре готує.
Надія зізналася, що почувається більш жіночною і щасливою з появою у своєму житті другої половинки і донечки. Спорт же зовсім полишати не планує. З часом хоче повернутися на арену, щоб заробляти на себе й Софійку. Адже, як і більшість європейських жінок, бажає працювати на рівні з чоловіком, разом утримувати сім’ю.
Вона з нетерпінням очікує, коли її обранець назавжди переїде до Луцька. Бо кохання, як відомо, не лише поєднує серця, незалежно від національності, віри та мови, а й долає усі кордони.
Луцьк.
Фото з архіву Надії Миронюк.
