В умовах постійного дефіциту коштів Україна вже не вперше оголошує наміри провести масштабну приватизацію державних підприємств. У 2015 році від роздержавлення збираються виручити 50—70 млрд. грн. У квітні до плану приватизації було додано ще майже 350 об’єктів. Зокрема, і аграрні підприємства, серед яких опинилося ДП «Конярство України».

Підняти галузь із руїни

До структури ДП «Конярство України» входять 14 філій. Вони об’єднують 11 державних кінних заводів. Також у власності ДП 2 племконецентри та 1 іподром в Одесі. Загалом поголів’я становить понад 1,6 тис. коней. Унікальність підприємства — в тому, що тут розводять п’ять племінних порід коней: українську верхову, орловську рисисту, російську рисисту, чистокровну верхову та новоолександрівську ваговозну. При цьому дві породи було виведено українськими фахівцями.
Українська верхова (поголів’я сьогодні становить 26%, або 441 гол.) була затверджена як окрема порода в 1990 році, новоолександрівська ваговозна (8%, або 126 голів) — у 1999 році.
«Свого часу коней розводили для потреб армії. Після того як армія перестала користуватися кіньми, почали вирощувати їх для сільського господарства та кінного спорту. Коні української верхової породи, які були виведені в Україні, стали свого часу олімпійськими чемпіонами. Тоді їх не продавали, але на цей час тварини, які перемагали на олімпіадах, мають величезну цінність», — розповідає про минуле конярства в Україні колишній старший викладач кафедри конярства Національного аграрного університету, співавтор декількох профільних підручників Петро Павленко.
На початку літа Міністерство аграрної політики провело конкурс на посаду директора ДП, завдання якого — підготувати підприємство до приватизації, зробити його привабливим для приватного інвестора. Переможцем конкурсу став Денис Птушко. Він представив конкурсній комісії план збереження галузі, зокрема, збереження племінного ядра основних порід коней та виведення підприємства на привабливий для потенційного інвестора рівень. Приватизація, згідно із планом, має відбутися уже в поточному році.
Одне із питань, яким опікується новий керівник, — майже 40 тис. га сільгоспземель, які є в розпорядженні ДП. Утім акти про право власності оформлені лише на частину ділянок, і ДП зараз активно займається отриманням реєстрації прав постійного землекористування. Значна частина землі раніше була передана у фактичне користування іншим особам або підприємствам і тепер, не маючи необхідних документів, складно довести право власності в судових процесах, які зараз тривають.
Не менш важлива проблема — накопичені борги ДП, які на сьогодні становлять понад 100 млн. грн. «Ми проводимо достатньо продуктивні переговори з кредиторами про реструктуризацію боргів, та дуже багато часу витрачаємо на боротьбу з зацікавленими в земельних ділянках особами. Зрозуміло, що накопичення заборгованості та відмова від оформлення земель були спрямовані на знищення галузі. Зараз триває декілька судів», — каже Денис Птушко.
Не краща ситуація і з іншим нерухомим майном підприємства. Значна його частина перебуває у незадовільному стані, переважно це зруйновані чи напівзруйновані будівлі. «Доцільне в подальшому використанні буде оформлено відповідно до чинного законодавства. Соціальні будівлі, наприклад гуртожитки та котельні, планується передати на баланс місцевих рад. Зруйновані споруди запропонують до списання. Всі філії надали інформацію, робота на сьогодні завершена на 70%», — розповідає новий керівник ДП «Конярство України».

Об’єднати, а не розділяти

Та навіть після розв’язання всіх перелічених проблем підприємства, завдання знайти для нього інвестора важко назвати простим. Адже конярство в Україні не є прибутковим видом бізнесу. Часи, коли коні були основним видом транспорту та тягловою силою в сільському господарстві, давно минули, і у всьому світі конярство виживає за рахунок відрахувань від тоталізаторів або державної підтримки.
В Україні конярство має дві можливі перспективи. Перша — це фінансування галузі з бюджету, що виглядає малоймовірним в умовах нестачі коштів і на більш нагальні потреби. Друга — приватні інвестиції. Але основний вид бізнесу, заснованого на конярстві — тоталізатор на перегонах, — в Україні заборонений, як і решта видів азартних ігор. Це заздалегідь зменшує рівень доходів, отже — і очікуваних інвестицій. Крім того, ринок навчання верховій їзді, спортивне вершництво — уже зайнятий невеличкими приватними заводами і загалом надто малий, щоби за рахунок прибутків з цього виду діяльності врятувати цілу галузь. Також занадто малі доходи від продажу коней. Цей перспективний в майбутньому, за умови інвестицій, напрямок діяльності, нині не може компенсувати навіть виробничі витрати ДП, вже не кажучи про отримання прибутків.
Експерти пропонують об’єднати конярство із іншими видами сільгоспдіяльності. В разі створення багатопрофільних конгломератів можна досягти позитивного рівня рентабельності. Отримані прибутки дадуть змогу фінансувати розведення коней, селекцію, племінну роботу та розвиток кінного спорту.
Продаж окремо потужностей ДП, які безпосередньо задіяні у забезпеченні поголів’я (коні, стайні, техніка), та окремо — «непрофільного» активу — землі, або роздержавлення без будь-яких умов щодо розвитку саме конярства, неодмінно призведе до знищення галузі. Кінні заводи та іподром, унікальні породи, які були виведені українськими фахівцями, буде назавжди втрачено, а 1,6 тис. коней матимуть всі шанси опинитися на м’ясокомбінаті.
Для того щоб цього не сталося, фахівці вважають необхідним зафіксувати в умовах приватизації такі вимоги до потенційних покупців «Конярства України», що забезпечать збереження галузі.
Проте реалістичність реалізації такого плану дій залежить від налаштованості урядовців на збереження наявного потенціалу агропромислового комплексу та, зокрема, конярства, збереження унікальних порід і наукових напрацювань, а не прагнення роздержавлення за будь-яку ціну заради короткострокового фінансового ефекту.
Нове керівництво державного підприємства та фахівці навіть думки не припускають, що конярство в Україні може зникнути. Вони вірять, що держава зможе знайти засоби, щоб зберегти галузь.