Практика заготування картоплі на зиму, якою колись керували підприємства радянської торгівлі, парткоми і профспілки, канула в Лету. Чи готові хазяї городніх соток і фермерських гектарів постачати на ринок недорогу якісну картоплю? Опитування жителів Донецької області засвідчило: для гарного врожаю необхідні рясні дощі, органічні добрива, комфортна погода і господарський підхід. Почім картопля для народу, з’ясовували журналісти.
На ринок — по рецепти врожаю
Центральний ринок Маріуполя. Торговельні ряди. За одним із прилавків — невисока на зріст продавчиня. Набирає у відра картоплю і виставляє цінники. «Пікассо» — 8 гривень, «Слов’янка» — 8 гривень, «Лимонка» — 8 гривень (звичайно, не за відро, а за кілограм). Восени на картопляні гектари завезли вісім лафетів (візків) органічного добрива, розповідає господарка товару Лідія. А навесні висадили 200 відер картоплі. Після посадки пройшли рясні дощі, урожай видався на славу: бульби чисті, великі. Тому від покупців відбою немає.
— Картоплю беру тут часто, перевірений продавець. Нас у родині четверо, усі дорослі. Готуємо картоплю майже щодня. Ціна — на три гривні вище, ніж минулої зими, — ділиться спостереженнями покупець Ольга.
З Василем Михайловичем познайомилися на цьому ж ринку: торгує двома рядами нижче. Товар також гарний і привабливий. Цікавлюся, як удалося виростити таку картоплю.
— Секрет простий, — зазначає співрозмовник. — Ділянку, де висаджую картоплю, обладнав системою краплинного зрошення. Справа ця дуже затратна і не кожному по кишені. Завдяки зрошенню наша родина картоплею забезпечена. А надлишки реалізую на ринку. Продаю дорого — треба ж повертати витрати.
Урожайність картоплі знижують грибкові захворювання — зокрема, сухі й мокрі гнилі, а також «хімічні» дощі. Про це казав досвідчений городник Олександр Петрович, якого зустрів у магазині «Насіння». Відвідувача зацікавила новинка для весняної посадки картоплі — безхлорне комплексне добриво українського виробництва.
— На ринку і у магазині картоплю не купуємо, вистачає своєї. Торік вирішив обновити насіннєвий фонд, брав на ринку. Недешево, але в магазині ще дорожче. Під час збирання виявив, що окремі бульби уражені сухою гниллю. Тоді застосував заходи для збереження врожаю: очищені зубчики часнику подрібнював до кашки і пересипав її між бульбами.
Ще двадцять років тому одержати заповітні кілька соток під город могли практично всі охочі. Сьогодні кількість городників зменшилася.
— Щоб добратися до садової ділянки, мені в середньому необхідно чотири години, — бідкається ще один покупець Геннадій Олександрович. — У нашому товаристві було виділено 620 ділянок. Транспорт раніше підвозив, і це було добре. Але згодом за сотками стало доглядати дедалі складніше. Зникли місцеві автобуси. Від кінцевої зупинки доводиться пішки йти майже кілометр. Багато хто, особливо ветерани, не витримали такого навантаження. І на їхніх ділянках — зарослі з дерев, кущів і бур’янів. Де привільно почуваються зайці, фазани, дикі кабани, лиси та інша дичина.
Мріють про скоростиглі сорти
«Картопляна» тема викликає жвавий інтерес і у читачів. Ветеран-металург Іван Карпович згадав поїздку на Західно-Сибірський металургійний комбінат: «Ми вивчали там досвід нових технологій з прокатки гарячого металу. Стали учасниками цікавого заходу — разом цілий тиждень збирали картоплю. Як з’ясувалося, на місцевих полях кожному цеху виділяли кілька гектарів землі під посадку картоплі. Для цієї мети в цеху був цілий комплекс різної техніки. І сьогодні не перестаю дивуватися, як за такий короткий час дозрівали відмінні сорти!».
Жителька Тельманівського району Надія Савеліївна поскаржилася, що нинішні сорти не можуть розвиватися при температурі повітря сорок градусів. «Торік ми посадили чимало картоплі, сподівалися отримати врожай для трьох родин. Але липнева спека і відсутність дощів негативно позначилися на врожаї. Ми фактично залишилися без овочів. До того ж у селі немає водопровідної води, а в колодязях вода зникає».
Для В’ячеслава Дмитровича минуле літо теж видалося несприятливим. «Щоправда, виручило те, що картоплю посадили на початку квітня, і до настання спеки кущі вже встигнули зміцніти», — розповів читач.
Ще один наш читач Микола Іванович запропонував організувати в Приазов’ї дослідне господарство, метою якого було б створення більш ранніх сортів, пристосованих до певної кліматичної зони. Щоб такі сорти до настання спеки вже мали досить часу для росту й були стійкими до грибкових захворювань.
У степовому краї настали погожі дні. Ще трохи — і час саджати картоплю. Охочих мати на столі бульби, вирощені власноруч, досить — незважаючи на високу ціну такого врожаю.
Донецька область.
Довідково
За даними Головного управління статистики в Донецькій області, торік в області зібрано 773 тисячі тонн картоплі — на 3 відсотки більше, ніж у 2012-му. Середня врожайність — 128 центнерів з гектара.
У господарствах населення отримано 98,8 відсотка вирощеної картоплі. У сільськогосподарських підприємствах торік зібрали 9 тисяч тонн картоплі — на 22 відсотки менше, ніж у 2012 році.
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ
«Еліта», вода та електроенергія не по кишені
По коментар «Голос України» звернувся до заслуженого працівника сільського господарства, директора агрофірми «Елвіко-Гігант» Мар’їнського району Віктора Ліжепекова. Це одне з небагатьох господарств, яке в степовому краї займається овочівництвом. Ми попросили співрозмовника пояснити, чому у селян зменшуються врожаї картоплі та виникають проблеми з її зберіганням.
— Селяни не в змозі придбати елітні сорти, саджають усе підряд, сортооновлення немає — це перша причина. Стійкими сортами української селекції ніхто не займається, а купити гарні імпортні сорти, які чудово зберігаються, — грошей бракує. Стан сільськогосподарської науки —друга причина. Є ті, хто створює нові сорти, але меншість. Здебільшого потихеньку крадуть імпортні й видають за свої. Третя причина — необхідність зрошування у нашій степовій зоні. Це одразу підвищує собівартість картоплі — до 2 гривень за кілограм, тоді як у центрі та на півночі України, де вирощують без поливу, — близько 80 копійок за кілограм. І поки в уряді не зрозуміють, що схід є схід, — доти будуть такі стрибки цін.
Так, сьогодні ціна картоплі на ринку — 10—12 гривень за кілограм — завищена. Але варто пам’ятати, що 80 відсотків урожаю минулого року ми продали по 1,5—2 гривні ще наприкінці літа — на початку осені. Що не окуповує витрат. У ціну закладається і вартість зберігання, а вона зростає пропорційно підвищенню тарифів на електроенергію. За нашими підрахунками, це 1—1,5 гривні на кілограм, в залежності від вартості холодильників та холодильного обладнання. Свого часу ми спорудили овочесховища за розпорядженням уряду, і нам обіцяли компенсувати вартість електроенергії. Вклалися, але жодної компенсації не отримали, а мали торік збитки -по 1 гривні на кожному кілограмі овочів. Така непередбачуваність робить вирощування овочів невигідним.
Записала Ліна КУЩ.
