Посівна у розпалі. В таку гарну погоду щодня в Хмельницькій області засівають десятки тисяч гектарів. Щоб дізнатись, яке саме насіння заробляється в землю, не варто навіть дивитись у статистичні зведення. Перелік культур вже традиційний: спочатку ранні ярі зернові, а за ними — соя, кукурудза, соняшник. Останні дедалі впевненіше заселяють подільські поля, їх обсяги зростають у рази. Натомість посіви буряку продовжують помітно скорочуватись. А овочі вже давно витіснені із промислового виробництва.
Звісно, орендарі надають перевагу стабільно прибутковим культурам. Водночас землевласники всерйоз стурбовані, що такий підхід призведе не просто до збідніння, а й до нищення родючих чорноземів.
Заради грунтів від прибутків не відмовляться
Нинішні прогнози ще раз підтверджують: заради безпеки грунтів ніхто від своїх прибутків відмовлятись не готовий. Озима пшениця, а також кукурудза і соя стали для низки аграрних компаній тим стандартним набором, від якого не думають відмовлятись. Тож орендовані поля вже можна порівняти із вишиванкою, де шиють білим по білому, тож саме ці культури з року в рік змінюють одна одну. При цьому традиційна система сівозмін не просто порушена, а, схоже, взагалі знищена.
У відділі рослинництва обласного департаменту агропромислового розвитку ще пам’ятають часи, коли, скажімо, горох був обов’язковим для кожного господарства. Не так через те, що на ринку не вистачало цього продукту, як саме для відновлення грунтів. Адже саме горох природним шляхом збагачує поля азотом. Так ось в ті часи область сіяла його близько двадцяти тисяч гектарів. Зате у цьогорічних планах — майже вдесятеро менше.
Кажуть, тепер ринок диктує свої умови. Якби ж то. Хіба не через відсутність прогнозованості й порядку на ньому щорічне скорочення все тих же горохових посівів призвело до ситуації, коли вартість гороху піднялася до ціни імпортного рису. Що далі?
Або ще один приклад: так само обов’язковою для кожного господарства свого часу була і гречка, котра теж уміє поліпшувати структуру грунту, робить землю пухкою. Але ж і її історія — точна копія попередньої.
Фахівці стверджують, за останніх півтора десятиліття вміст гумосу у подільських грунтах знизився майже на відсоток. Для його відновлення природним шляхом може знадобитись близько двох століть.
Нинішня посівна не тільки не поліпшує цю ситуацію, а й додає нових ризиків. Попередників, які «лікують» землі, стає дедалі менше, зате дедалі впевненіше відвойовує свої площі соняшник — культура як вигідна для інвесторів, так і шкідлива для полів.
Що не змогла інспекція, зробили прокуратура та суд
Оскільки давно стало зрозумілим, що заклики до сумління орендарів залишаються марними, законодавці вирішили поправити ситуацію. Було прийнято низку законів і поправок, які стосувались саме дотримання правил сівозмін. Але жоден на повну силу так і не запрацював. Обов’язкове застосування сівозмін залишилось лише на папері. І це при тому, що кілька років поспіль відтерміновувалась вимога щодо розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
На Хмельниччині, відповідно до інформації головного управління Держземагентства, понад 90 відсотків землекористувачів досі так і не розробили відповідні проекти землеустрою.
І це означає, що орендарі фактично проігнорували вимоги чинного законодавства.
Якось побороти цю ситуацію пробувала держсільгоспінспекція. Скажімо, минулого року в області було виявлено понад сто фактів використання земель без відповідних проектів. Порушникам внесені відповідні приписи, але вони практично залишились без реагування.
Чому? Та тому що штраф, розмір якого від 850 гривень, нікого не налякав. Сплативши його, можна спокійно працювати кілька років до наступної перевірки.
Тож врешті-решт зрушити справу з місця спробували прокурори. Піонерами виявились правоохоронці Ярмолинецького району. Вони з’ясували, що понад півсотні тамтешніх суб’єктів господарювання, які обробляють 27 тисяч гектарів землі, повинні були, відповідно до законодавства, розробити проекти землеустрою. Але жоден цього не зробив.
Під прискіпливий прокурорський погляд потрапило одне із господарств, котре використовує близько 900 гектарів без цих документів. Спочатку держсільгоспінспекція внесла свій припис, вимагаючи у місячний термін усунути порушення. Та жодних результатів це не дало. Тоді директору був внесений повторний припис. І знову такий же результат. Тоді втрутилась прокуратура, пред’явивши до суду позов, щоб орендаря таки зобов’язали виготовити необхідний проект. І тільки після того, як суд задовольнив позов, з’явився довгоочікуваний проект.
Паралельно щодо інших землекористувачів, які разом використовували 1,2 тисячі гектарів, було розглянуто ще два позови. І вони також були задоволені.
На фоні того, що в області використовується близько мільйона гектарів, як без проектів, так і без реального дотримання правил сівозмін, згадані площі можна вважати просто крихітними. Але прокурори переконані, цей перший крок підтвердив їх правоту. Тож прокурором Ярмолинецького району було внесене подання голові райдержадміністрації з вимогою усунути такі ж порушення в усіх господарствах.
Подібну процедуру пройшли і в Старокостянтинівському районі, вже примусивши орендарів розробити проекти на 3,5 тисячі гектарів. Розпочата робота в Городоцькому районі. Тож дороговказ на цьому шляху вже є.
Але чи насправді шлях правильний? Чому аграрії так вперто відмовляються йти по ньому?
За свої гроші — собі клопіт
У те, що без дотримання сівозмін або інших агротехнічних заходів, можна зберегти родючість наших чорноземів, віриться важко. Але й запропоновані шляхи не такі вже й бездоганні. Землероби називають свої аргументи, які не на користь нинішнім законам.
Взяти хоча б те, що програма сівозмін має затверджуватись в рамках проекту землеустрою. А його розробка і затвердження є доволі довгою бюрократичною процедурою, котра потребує чимало документів та узгоджень. Та ще й недешевою. За кожен гектар, відображений у документі, доведеться заплатити кілька сотень гривень, залежно від тарифів виконавця. Тож загальні витрати можуть сягнути сотень тисяч і навіть мільйонів гривень. Далеко не кожен замовник готовий їх нести.
Та найголовніше, напевно, у тому, що затверджений проект землеустрою з сівозмінами є документом, який потрібно суворо дотримуватися, не маючи права вносити до нього зміни самостійно. Якщо ж ці зміни будуть вкрай потрібними, то їх можна здійснити лише в такому ж порядку, в якому розроблявся сам проект землеустрою. І це справжній зашморг чи не для кожного орендаря. Бо стратегія практично кожного посівного сезону виробляється буквально з коліс, коли миттєво потрібно врахувати всі потреби ринку, фінансову, економічну і політичну ситуацію. Діяти потрібно максимально швидко, щоб не прогоріти із капіталовкладеннями. Кому тут до нових проектів?
Та й ще одна важлива обставина. За відсутність проекту сівозмін наразі можуть покарати лише невеликим штрафом. Зате порушення пунктів цього документу може бути розцінене як невиконання умов договору оренди. А це дає підстави для його розірвання і повернення земель. Хто ж із потужних зернових компаній, котрі обробляють десятки і сотні тисяч гектарів, готовий погодитись на такі умови?
Тут лише документами про сівозміни не обійтись. Треба засівати справжні зміни в розвитку аграрної галузі. Але поки що за такі масштабні загальнодержавні проекти ніхто не береться. Зате посівна триває. І знову сіємо пшеницю по кукурудзі, а соняшник — по сої.
Хмельницька область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
МОВОЮ ЗАКОНУ
Стаття 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
Відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою —тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85—425 гривень — тут і далі. — Ред.) і на посадових осіб — від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255—510 гривень).
Використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, —тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850—1700 гривень) і на посадових осіб — від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100—8500 гривень).
