Сучасний стан здоров’я студентської молоді викликає велике занепокоєння в українському суспільстві. Обмеження спеціально організованої рухової активності є одним із провідних чинників зниження фізичної підготовленості студентської молоді та резервів її здоров’я.

Аналіз стану здоров’я студентів доводить, що майже 90,0% з них мають відхилення у стані здоров’я, близько 50,0% — незадовільну фізичну підготовленість. Найбільше прогресують захворювання опорно-рухового апарату — 50,4%, органів зору — 35,0%, серцево-судинні — 28,3%, шлунково-кишкового тракту — 14,1 %, дихальної системи — 8,0% і ендокринної  — 7,5%.
На сучасному етапі розвитку суспільства погіршення здоров’я дорослого населення, зокрема й молодого покоління, стало загальнодержавною проблемою. Нині, за офіційними даними, що їх оприлюднила радник Президента, заслужений лікар України, голова Комітету охорони здоров’я Верховної Ради України Ольга Богомолець, майже половина призовників четвертої хвилі мобілізації непридатні до військової служби. За даними тільки Рівненського об’єднаного міського військового комісаріату, за 2 квітня 2015 року, із 115 чоловік придатними до військової служби виявилися лише 24, або 20,9%.
Біологічна деградація виду, яка є прискореним темпом старіння, популяційним зниженням «кількості» здоров’я (життєспроможності), епідемій хронічних неінфекційних захворювань, зниженням репродуктивної функції. В Україні ці процеси найбільше відображені. Так, якщо в Голландії середні відмінності між паспортним і біологічним віком становлять 15 років, то серед студентської молоді України — 30 років (біологічний вік 17-річних студентів-дівчат — 40, юнаків — 55 років).
Низький рівень здоров’я пігулками не лікується. Вирішення проблеми лише одне — оптимальна рухова активність.
Стан здоров’я населення України турбує уже навіть міжнародну спільноту. Дійшло до того, що ЮНЕСКО оголосило Україну «...країною вимираючого етносу».
Зазначена проблема має важливе соціально-політичне звучання (у статті 3 Конституції України здоров’я людини визначається найвищою соціальною цінністю) та економічну складову (затрачені значні державні та приватні ресурси на здобуття особою відповідного ступеня вищої освіти не дають очікуваного ефекту через неспроможність успішно реалізувати набуті компетентності через наявні та потенційні вади здоров’я).
Нині відбувається шаблонне, механічне перенесення досвіду окремих іноземних університетів, але не враховується суттєве відставання вітчизняних вищих навчальних закладів щодо мотивації студентської молоді до зміцнення здоров’я та фізичної підготовленості засобами фізичного виховання, забезпеченості спортивними базами, різний рівень вмотивованості молоді до використання сучасних видів активності під час дозвілля тощо. Вказаний підхід може призвести до повної руйнації системи фізичного виховання студентів, закриття рекреаційно-відновлювальної інфраструктури вищих навчальних закладів України та інших негативних наслідків.
Історично сформований у нашій державі український менталітет, традиції та особливості культурно-етичних взаємовідносин у суспільстві потрібно узгоджувати з вимогами Болонського процесу, з технологією викладання навчальних дисциплін, їх кількістю і змістом. І тому відсутність аналогічної за змістом дисципліни в структурі навчальних планів західних університетів поки що не є підставою для вилучення фізичного виховання з навчальних планів вищих навчальних закладів. Копіювання навчальних планів провідних європейських університетів, ігнорування рівня сучасного матеріально-технічного забезпечення наших вищих навчальних закладів може не тільки зашкодити розвитку фізичного виховання у вищій школі, а й дискредитувати в Україні ідею загальноєвропейського освітнього простору.
Недостатнє фінансування фізкультурно-спортивного напряму діяльності вищих навчальних закладів призводить до занепаду фізкультурно-спортивних майданчиків і споруд та сприяє невпинному процесу зменшення кількості спортивних споруд, які функціонують. Водночас потрібно змінити сам принцип формування в свідомості молодих людей необхідності фізичної культури. Насамперед треба створити належні умови для занять фізичною культурою.
У вищих навчальних закладах часто приймаються рішення про скорочення обов’язкових занять протягом тижня та щодо кількості курсів, на яких ці заняття проводяться. Як наслідок — відбувається зменшення навчального навантаження на кафедрах і відповідно скорочується чисельність кадрового складу. Скорочення викладачів кафедр призводить до зменшення видів спортивних спеціалізацій у вищих навчальних закладах, обмежує вибір студентами засобів фізичного виховання для навчання та участі в спортивних заходах, які б відповідали їх запитам, інтересам, стану здоров’я, фізичній і технічній підготовленості, спортивній кваліфікації. Унаслідок цього зменшується і так обмежений обсяг рухової активності студентів, що становить передумову розвитку різних захворювань та неспроможності зі зброєю в руках захищати цілісність і незалежність нашої країни в цей час, коли вирішується її доля.
Орієнтація на самостійну роботу за рахунок аудиторної роботи не є сьогодні прийнятною для фізкультурних дисциплін, оскільки розвитку фізичних якостей та формування рухових навичок можливо досягнути тільки шляхом систематичних занять на відповідних спортивних спорудах, а зробити це без викладача або інструктора не можна. Основними принципами, що їх необхідно покласти в основу розвитку фізичного виховання, враховуючи специфіку навчальної роботи та побуту студентів, повинні стати достатність та гнучка варіативність.
Рік війни у районах Східної України засвідчив надзвичайну важливість фізичної підготовки майбутніх воїнів-захисників нашої Вітчизни, які отримують базову фізичну підготовку саме під час практичних занять із фізичного виховання.
Як результат численних звернень представників вищих навчальних закладів до депутатського корпусу, Президента України, Прем’єр-міністра України та інших відомств щодо знищення фізичного виховання у вищих навчальних закладах майже через чотири місяці після першого засідання міжвідомчої робочої групи, 18 вересня 2015 року, відбулося друге її засідання, під головуванням міністра освіти і науки України Квіта С. М. На засіданні обговорювали питання щодо модернізації системи фізичного виховання у ВНЗ та його впливу на здоров’я студентської молоді.
За результатами обговорення даної проблеми 25 вересня 2015 р. на сайті МОН України з’явився лист до керівників вищих навчальних закладів «Щодо організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах» №1/9-454. Однак цей лист не вирішує проблеми, що виникла внаслідок рекомендацій листа МОН України від 13.03. 2015 р. №1/9-126, адже лист від 25 вересня 2015 року повинен був би скасувати положення листа від 13 березня 2015 року щодо необов’язковісті фізичного виховання. А повідомлення про внесення змін до типової форми контракту з керівником державного вищого навчального закладу, «...які передбачатимуть запровадження персональної відповідальності за забезпечення, розвиток та модернізацію фізичного виховання студентів, а також підготовку та оприлюднення щорічного звіту про стан фізичного виховання та спорту в навчальному закладі», практично повторюють положення чинного наказу МОН України від 11.01. 2006 р. №4, який зареєстрований у Мін’юсті України від 10.03. 2006 р. №249/12123, де визначено, що «відповідальність за організацію навчально-виховного процесу з фізичного виховання та масового спорту у вищому навчальному закладі здійснює його керівник».
У який спосіб ректор відповідатиме за підготовку та оприлюднення щорічного звіту про стан фізичного виховання і спорту в навчальному закладі, коли «фізичне виховання» до навчальних планів не включається, форм підсумкового контролю немає.
Отже, міністерство вводить в оману керівництво вищих навчальних закладів. Ця ситуація подібна вислову: «Казнить нельзя помиловать!»
У Рекомендаціях щодо організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах МОН України в листі від 25 вересня 2015 р. №1/9-454 пропонує чотири моделі для вирішення цього питання або різні форми їх поєднання: cекційна, професійно орієнтована, традиційна, індивідуальна.
Проаналізувавши запропоновані моделі, можна зробити такий висновок: кожна з цих моделей є складовою частиною традиційної, і окремо від неї ефективно функціонувати не можуть. На наш погляд, правильною буде класична форма (традиційна) проведення навчально-виховного процесу з фізичного виховання.
Моделі, рекомендовані представниками Міністерства освіти і науки, є штучно надуманими, в них немає розуміння самої сутті навчально-виховного процесу з фізичного виховання.
Ефективність навчально-виховного процесу із фізичного виховання залежить від багатьох чинників, зокрема, фахової підготовки науково-педагогічного працівника та його базової освіти (є чимало випадків, коли на посаді науково-педагогічного працівника керівництво вищих навчальних закладів призначають представників без базової освіти). Щоб у подальшому запобігти подібним випадкам, ми направили в Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України наші пропозиції стосовно внесення доповнення до Закону України «Про вищу освіту» до розділу VІ (Вищі навчальні заклади), статті 33, пункту 5, який в новій редакції набуває такого змісту: «Кафедра — це базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу державної (комунальної) форми власності (його філій, інститутів, факультетів), що проводить освітню, методичну та/або наукову діяльність за певною спеціальністю (спеціалізацією) чи міжгалузевою групою спеціальностей, до складу якого входить не менше п’яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менш як три з них мають науковий ступінь або вчене звання. До проведення навчальних занять зі студентами допускаються особи, що мають спеціальну базову освіту».
Необхідно скасувати пропозицію екс-керівника департаменту вищої освіти МОН України Коровайченка Ю. М., наведену у доповідній записці «Про підсумки прийому до вищих навчальних закладів у 2014 році та підготовку до організованого проведення прийому вступників у 2015 році», поданої на Колегію міністерства освіти і науки 30 жовтня 2014 року, протокол 
№7/1-4, стор. 13, речення «Скасовано обов’язковість подання вступником медичної довідки». Річ у тім, що за наявності довідки 086-у науково-педагогічний працівник орієнтується стосовно стану здоров’я студентів першого курсу щодо допуску та обсягу навантаження під час практичних занять із фізичного виховання, навчально-тренувальних заняттях з видів спорту, а також щодо участі його у спортивних змаганнях. Без цієї довідки науково-педагогічний працівник не має права проводити будь-які практичні заняття зі студентами, а проводячи — підпадає під кримінальну відповідальність. Унаслідок чого випадає від двох до чотирьох місяців навчального процесу з фізичного виховання. Адже медичний огляд, у більшості вищих навчальних закладів, студентська поліклініка проводить з кінця жовтня. Це була хибна пропозиція пана Коровайченка Ю. М. Працюючи у навчальному закладі, навряд чи він взяв би на себе відповідальність за життя усіх студентів перших курсів, а іншим радить!
Аналіз стану фізичного виховання у вищих навчальних закладах показує, що основною причиною такої кризи є недоліки системи управління фізичним вихованням на усіх його рівнях.
Однозначна переконаність не лише фахівців галузі фізичної культури і спорту, а й представників інших дисциплін та студентської молоді вищих навчальних закладів стосовно модернізації фізичного виховання, докорінно відрізняється від поглядів чиновників Міністерства освіти і науки України.
З метою виходу з кризи фізичного виховання у вищих навчальних закладах України пропонується такий комплекс безвідмовних першочергових заходів, що не потребують додаткового фінансування або мінімізують витрати на цей процес.
1. Розробити державні стандарти фізичної підготовленості студентської молоді та забезпечити їх реалізацію в умовах навчального процесу у вищих навчальних закладах.
2. Здійснити включення в навчальні плани вищих навчальних закладів з усіх спеціальностей обов’язкових навчальних занять з фізичного виховання , які мають рекреаційно-відновлювальний характер і не впливають на тижневе аудиторне навантаження студентів, протягом двох років навчання в обсязі 4 годин на тиждень. Форма контролю — «залік» наприкінці кожного семестру навчального року. На 
3—4(5)-му курсах за вибором студентів із заліком наприкінці навчального року.
3. Запровадити в систему ліцензування і акредитації навчальних закладів критерії оцінки фізичної підготовленості студентів відповідно до державних вимог.
4. Відновити нормативну систему оцінювання фізичної підготовленості населення України. За необхідності вдосконалити Державні тести і нормативи фізичної підготовленості населення України (1996 р.).
5. Беручи до уваги позитивний досвід розробки і реалізації Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні (1994—1997 рр.) і її вплив на фізичне, духовне і патріотичне відродження нашої нації, розробити нову програму на період із 2016 до 2025 року з урахуванням сучасних реалій, затвердивши її указом Президента України.
6. Для підняття престижу фізичного виховання в Україні необхідно сформувати мотивацію до фізичного удосконалення і здорового способу життя серед населення України і пропонується розробити і запровадити під патронатом Президента України тести фізичної підготовленості населення країни з нагородженням відзнаками Президента України тих, хто виконав ці тести на «відмінно».
7. Зважаючи на важливість пропозицій доцільно провести розширений круглий стіл за участі фахівців, громадськості та представників державних органів.
Крім того, пропонується розробити за дорученням та під патронатом Президента України і за підтримки державних і позадержавних структур низку національних і міжнародних проектів з фізичного виховання молоді. Такими проектами можуть бути:
- розробка і впровадження системи заходів оздоровлення, реабілітації і зміцнення здоров’я шкільної та студентської молоді, які мешкають в районах екологічного неблагополуччя, засобами фізичної культури;
- створення системи організації і програм занять оздоровчими видами фізичної культури дітей-інвалідів, дітей з фізичними і психічними вадами та дітей які мешкають в районах екологічного забруднення, засобами фізичної культури;
- розроблення програм і створення індустрії забезпечення самостійних занять із популярних і доступних видів спорту;
- розроблення і впровадження національного банку даних фізичної підготовленості населення України.
З метою матеріальної підтримки фізичного виховання організувати під патронатом Президента України Національний фонд підтримки фізичного виховання і масового молодіжного спорту.
Упевнені, ці заходи докорінно змінять ситуацію з фізичного виховання в системі освіти, забезпечать значне покращення стану здоров’я та мотивацію щодо фізичної підготовленості підростаючого покоління, його праце-
здатності, підвищать статус соборної України.

Станіслав ПРИСЯЖНЮК, доктор педагогічних наук, професор кафедри безпеки життєдіяльності та охорони праці Державного університету телекомунікацій;

Микола ПОПОВ, завідувач кафедри фізичного виховання і здоров’я Київського національного лінгвістичного університету, кандидат педагогічних наук, доцент, майстер спорту.

ФАКТ

У Росії на фізичне виховання у вищих навчальних закладах передбачено 400 годин, у Казахстані — 450, Республіці Білорусь — 560, США — 384, Україні — 120, Китаї — 560 годин з виконанням державних тестів із фізичної підготовленості наприкінці кожного курсу і складанням іспиту наприкінці 4-го курсу.