Два роки тому, у ніч на 30 листопада 2013 року, за наказом тодішньої влади «Беркут» жорстоко побив та розігнав учасників мирного протесту біля стели Незалежності на київському Майдані. Люди, серед яких тоді була переважно молодь, виступили проти зміни геополітичного курсу влади Януковича, яка відмовилася підписувати договір про асоціацію з ЄС. Ця історична ніч вивела українське суспільство на світло.
Наступного дня після того, як влада побила дітей, на Банкову під адміністрацію Президента прийшли тисячі киян. І це вже був громадянський протест проти зневажання людської гідності, прав і свобод. 1 грудня озброєні спецпризначенці влаштували криваву зачистку мирних громадян, не жаліючи ані старих, ані малих... І це була точка неповернення.
Переважно завдяки Інтернету та деяким не провладним телеканалам, які тоді транслювали правду про події у Києві, з усіх куточків України до столиці їхали люди, щоб висловити своє обурення ганебними діями команди «власника золотих унітазів та батонів» проти власного народу. А далі було майже півроку запеклого протистояння народу та влади: сувора зима, холод, провокації, ув’язнення та катування активістів, переслідування, атаки «Беркуту», криваві події на Грушевського, перші Герої Небесної Сотні, розстріли на Інститутській... Вистояли, змінили ганебну владу, довели, що ми справжні європейці. Подвигом українців тоді захоплювався весь світ.
Минуло два роки. Досі не покарано тих, хто віддавав накази катувати, розстрілювати, ганьбити людей, і тих, хто ці накази виконував. А значить, цей урок історії для гідних українців ще не закінчено. І дзвоник на перерву не пролунає доти, поки дехто з учасників тих подій не пройде справжню люстрацію...
30.11.2013 р. Майдан Незалежності.
Фото Володимира ГОНТАРА/УНІАН.
