Хоч попит на альтернативне паливо у Херсоні нині сягає просто космічних висот, підприємства з його виробництва у місті закриваються. Зокрема, тільки в листопаді зупинилися два приватні міні-заводи, що виготовляли пелети з відходів переробки деревини. А ще згорнула роботу значно потужніша лінія, де виробляли понад півтори тонни пелет на годину — у Північній виправній колонії № 90 на околиці обласного центру.
В останньому випадку відроджувати це виробництво, схоже, навіть не збираються. Причина — катастрофічний дефіцит сировини. У невеличких деревообробних майстернях за час енергетичної кризи повигрібали навіть тирсу! А якщо возити її здалеку за нинішньої вартості бензину, то дешеві паливні гранули перетворяться за собівартістю на «золоті».
— Північна виправна колонія, якою я раніше керував, є потужним виробничим центром. Ще пам’ятаю часи, коли тирсу там подіти не було куди, тож її звалювали у глибочезну яму. Тепер від тих запасів залишилися самі згадки, а більше сировини нам знайти ніде: Херсонський лісгосп продавати її не в змозі, — каже начальник обласного управління Державної пенітенціарної служби, полковник Олексій Луговський. — Хоча нам пелети тепер самим знадобилися б для обігріву приміщень.
Директор Херсонського держлісгоспу Олександр Глод підтвердив, що відходів для продажу запропонувати не може, оскільки поруч із обласним центром великих лісових масивів немає. А з верби й тополі у плавнях багато не назбираєш. У лісгоспах сусіднього Цюрупинського району деревного сміття, що називається, хоч греблю гати: відходів від санітарних вирубок є понад п’ять тисяч кубометрів, і щороку можна брати ще по чотири тисячі кубів без жодної шкоди для навколишнього середовища. Але ж все це добро треба порубати й доставити за місцем призначення. А це додаткові витрати, які занадто підвищують собівартість продукції. От і виходить, що в Херсоні є виробництво, та для нього відсутня сировина, а подалі від нього є сировина, однак немає коштів на купівлю виробничого обладнання.
Власне кажучи, певний резерв сировини для пелет в обласному центрі таки існує. У парках та на газонах міста давно треба викорчувати щонайменше шістсот старих дерев, що загрожують впасти, а вряди-годи і падають на пішоходів чи припарковані під ними машини. Перетворити їх на паливні гранули було б непогано, проте... Усі одразу не вирубаєш: у кожному окремому випадку таке знесення зелених насаджень треба узгоджувати з екологічною інспекцією, проводити попередні огляди тощо. Тож масове випилювання не провести, а переробка на гранули по кілька деревин на тиждень виробництва повністю не завантажить і витрати на обладнання не окупить. Тому прихильникам альтернативної енергетики все ж доцільніше було б чимшвидше виправляти логістичні помилки й «стикувати» виробництво із потенційними постачальниками сировини, домовлятися про співробітництво із адміністрацією держлісгоспів.
Херсон.
