Поки путін заштовхує в перші літаки із Сирії вцілілих російських «героїв», підкидає патрони терористам на схід України, внутрішні кремлівські стражі продовжують «замітати» в автозаки мирних активістів. У Росії карають не тільки за інакомислення, а й за сам процес рефлексії над тим, що відбувається. Уже сьогодні в Москві розпочнеться судовий процес над художниками з Росії, Австрії, України, Фінляндії та їхньою пересувною виставкою (картини, фото, скани...) «НЕ МИР». І текст був тільки на двох роботах, один з них: «Я вас люблю, російські люди» на жовто-синьому плакаті. Безумовно, влада вгледіла в цьому мирному мистецтві... тільки кримінал. Але, незважаючи на арешти, антивоєнних пікетів не меншає. Акція милосердя між двома символами (пам’ятником Гоголю, котрого пітерці пов’язують з Україною, і Казанським собором, який нагадує кожному росіянину про зовсім забуті християнські заповіді) відбулась і в Санкт-Петербурзі. І під петиціями проти війн і насильства підписуються дедалі більше росіян по всьому світу.

 

Світлана САННІКОВА (метеоролог, член політичної партії ПАРНАС, Новосибірськ):


— Я (у своїй країні — «п’ята колона», «русофоб», «нацзрадник») завжди вважала українців абсолютно неагресивною, дуже мирною нацією. Тепер російська держава навчила вас ненавидіти й воювати. Але в Росії, здається, немає вже ніякої нації, є окремі, здебільшого озлоблені, групки, а ви згуртувалися й показали всім, що таке справжній патріотизм. Ви змогли перемогти совкове мислення (та й не в усіх воно було!). Хочеться побажати українцям іти далі — в Євросоюз. Щоб країна стала процвітаючою, щоб корупція була цілком переможена, щоб вибори і правителі були чесними. Ну а що робити зі злодіями у владі — ви вже знаєте.


Олександр ПОРОТОВ (лікар із Томська, живе в Нью-Йорку):


— Специфіка поведінкових патернів російської держави така, що мимоволі замислюєшся, як вони дійшли до життя такого. А коли замислюєшся, стає зрозуміло, що нічого дивного тут немає. З перших днів становлення Совдепії звучить, не припиняючись ні на хвилину, паранояльний рефрен про кільце кровожерливих ворогів, метушливо-судорожно вишукуються вороги внутрішні. Усе це супроводжується показушно-істеричною демонстра-
цією різноманітних унікальних досягнень народного господарства. Російська Федерація, оголосивши себе спадкоємицею Совдепії й будучи нею по суті, благополучно зберегла в себе всю цю психопатологію, більше того, розвинула її до вищої ноти відповідно до сучасних можливостей мас-медіа. Цілком зрозумілий механізм загострення цього захворювання. Розпочалося все із Грузії. Милі грузинський хлопці, котрі красиво співали свої пісні під домашнє вино й чахохбілі, за один день перетворилися на злісних «гризунів» і слухняних маріонеток Заходу. До Грузії схожого за інтенсивністю приступу істерики я не пам’ятаю. З Україною, звісно, окремий випадок. Ці молодші брати, «скаредні, тупуваті, смішні нездари, котрі мирно жують своє сало під горілку», раптом знахабніли, згадали, розумієш, про свою незалежність... Більше того, розвернулися від нас обличчям до споконвічних ворогів наших. Злість і лють скривджених гомосовєтікус важко перебільшити. Відкушені Крим і Даунбасія — доволі слабка розрада для змученої совдепівської душі. Але адреналін закінчується так само швидко, як викидається. Що далі? А далі — жерти хочеться, щось Крим не гріє й у шлунку від нього повніше не стає. І погляди прокляттям затаврованих звертаються до московського хазяїна. І чутно вже незадоволене бурчання: «Ти, це, чуєш там? Видовищ досить, однак, жерти давай». Хазяїн розуміє всю ціну своєї вертикалі, але засіки якось стрімко спустошились. На нафту матінки й на газ батюшки надій дедалі менше. Поки що вдається втримати стадо: то герой Рамзан покаже біцепс ненароком, то ісламська загроза ощириться... Щось то буде завтра. Акела, схоже, сильно промахнувся. У цій ситуації що можна побажати українським братам? Терпіння. Надії.

Послідовності. Не звертати з наміченого шляху. Свобода варта того. Дуже багато людей на Землі хочуть вашої перемоги і вона прийде обов’язково. Слава Україні!


Ільяс МУСАЄВ (із Грозного, керівник оргкомітету ГПР «Вільний Кавказ»):


— Весь цивілізований світ був вражений масовим героїзмом українського народу, який пожертвував заради свободи і демократії життям своїх кращих синів і дочок на Майдані в 2014 році під час багатомісячного протистояння з авторитарною, проросійською владою Януковича. Демократичний світ — і особливо народи Кавказу — з надією та глибокими симпатіями дивилися на героїчну боротьбу українського народу проти імперської Росії, яка використовувала у своїй гібридній війні весь брудний арсенал ідеологічних, інформаційних, військових провокацій проти української держави.


Чеченці, котрі випробували на собі всі ці провокації під час двох останніх російсько-чеченських воєн, чудово розуміли, де правда, а де брехня. Тому вільні чеченці, що проживають в Європі, одними з перших простягнули руку допомоги українцям, відчувши в них своїх братів за духом. Створення ГПР «Вільний Кавказ» міжнародних миротворчих батальйонів добровольців на підтримку України стало відповіддю на те, як народи Кавказу, а особливо чеченці, дивляться на військову агресію Росії проти України.


Відчувши серйозний опір з боку патріотично налаштованого українського народу, Росія була змушена змінити свої тактику і стратегію, заморозивши на тривалий час штучно створений ними конфлікт на окупованому Донбасі.

Тепер для українців настав найвідповідальніший момент, коли вони мають бути вкрай уважними й обережними в оцінках політичних та економічних змін у країні. Будь-який необережний виступ народних мас проти української влади буде використано російськими спецслужбами для загострення суспільно-політичної ситуації й наступних їхніх спроб здійснення нових збройних провокацій проти української держави.


Для того, щоб змінити ситуацію (а країну захлиснула корупція, що загрожує розколу єдності народу й безпеці держави), українцям необхідно передусім самоорганізуватися й домогтися обрання й призначення справжніх патріотів в усі органи влади. Це може кардинально оздоровити суспільно-політичну й економічну ситуацію й повернути довіру людей, які розчарувалися в діях нової української влади. Іншим не менш важливим завданням є проведення люстрації серед всіх чиновників з метою виявлення й видалення із владних структур російських агентів впливу.


Без цього не буде надійного заслону проти дій російських спецслужб, в яких дотепер зберігається численна агентура, впроваджена ними у владні структури України в період правління Януковича. Військова агресія Росії проти України й героїчний опір українського народу сприяли викриттю справжнього обличчя кремлівської влади на чолі з Путіним. І тепер США, Європа й практично весь світ зрозуміли: якщо сьогодні разом не зупинити російських агресорів в Україні, то така ж доля може очікувати й інші країни, розташовані у сфері інтересів Росії.


Сьогодні обов’язок усіх демократичних держав і народів — це об’єднання в ім’я збереження та захисту миру, свободи й демократії на всіх світових теренах. Бажаю й дуже сподіваюся на те, що український народ вистоїть і переможе імперську Росію. І результатом перемоги стане інтеграція України в демократичну Європу, а також закладення підвалин для виникнення в Росії справді демократичних сил, не заражених вірусом великодержавного шовінізму.


Олексій КАРПОВ (із Казані, музикант):


— Я не байдужий до подій в Україні. Мені соромно. Але такі, як я, нині в переважній меншості. Я завжди підтримував і підтримую самовизначення України. А Путін і його шістки обов’язково повинні понести відповідальність не тільки за загибель людей і руйнування в Україні, а й за моральне розкладання росіян.


Олександр ТВЕРСЬКОЙ (Москва, журналіст):


— Я не відчуваю ніякої емпатії до російських валютних іпотечників, але відчуваю безмежне співпереживання до українки Надії Савченко. У мене немає ніякої жалості ні до загиблого російського льотчика, якого збили в Туреччині, ні до його родини, але мені нескінченно шкода тих українських хлопців, які загинули у війні з Росією, захищаючи свою Батьківщину. Мене не зачіпає важка доля російських пенсіонерів, які виживають на свої пенсії й ратують за стабільність і Путіна, але я уявляю, як важко українським сім’ям, які залишилися без годувальників. Я, напевно, неправильний для цієї країни громадянин. Але я про це анітрохи не жалкую.


Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.

 

Санкт-Петербург. Одиночні пікети на підтримку Надії Савченко на Невському.


Фото з архіву Олени-Єлизавети Шадчнєвої.