Я 1959 року народження. Маю 30 років і 19 днів трудового стажу. Із них 25 років працював трактористом. Мав законне право вийти на пільгову пенсію.
Але цілий рік довелося їздити по судах, щоб оформити документи. У трудовій записи, звісно, є, та треба було зібрати довідки. А спробуй це зробити, коли колгосп імені Горького, у якому я починав працювати, в 1982 році став КСП «Срібне», у 1998-му перетворився на СТОВ «Срібне», у 2000 році знову змінив назву на СТОВ «Преображеніє», яке 2003-го стало банкрутом...
Рік я збирав довідки і їздив по судах, і врешті-решт за три десятки років праці нарахували мені пенсію — 958 гривень. У вересні трубили про збільшення. Але мені і гривні не добавили...
Я ж зарплату отримував не мінімальну! А пенсію мені дали, мов неробі, а не людині, яка орала, сіяла, вирощувала хліб. Тепер я вимушений голодувати й замерзати. Бо як за оті копійки купувати їжу, одяг, вугілля, яке коштує 2000 гривень за тонну...

Срібне 
Красноармійського району 
Донецької області.