Пише Вам 78-літня пенсіонерка — мешканка багатостраждального міста Мар’їнка, яке постійно обстрілюють. Я отримую пенсію по втраті годувальника. До війни одержувала ще й дві машини вугілля безплатно. Привозили його із шахти «Трудівська», на якій мій чоловік пропрацював 44 роки. Ця шахта забезпечувала мене вугіллям. Почалася війна — і шахта виявилася на території «ДНР».
По телебаченню «ДНР» в інформаційному рядкові прочитала: «Продаємо краще вугілля «ДНР». Зателефонувала, а мені відповіли, що я тепер живу в іншій державі, і навіть за гроші мені вугілля не продадуть. Як так? Пенсію жителям «ДНР» Україна дає, хоча вони за цією логікою теж уже в чужій країні, а від таких, як я, відвертаються...
За свій вік я переживаю другу війну. За дітей війни мені нічого не заплатили, хоча й суд виграла, але сказали, що в країні немає грошей. Як далі виживати? До кого й куди звертатися?..
На сторінках газети хочу подякувати співробітникам Мар’їнського РЕМу за їхню роботу. Значні обстріли на лінії зіткнення, де я мешкаю, часто перебивають дроти, і майстрам в умовах війни доводитися ремонтувати пошкодження, щоб забезпечити жителів електроенергією. Без вугілля, без газу, який я все життя чекаю й уже сумніваюся, що дочекаюся, та ще й без світла взимку можна було й замерзнути...
Величезне спасибі керівництву й працівникам РЕМу за те, що рятують від темряви й голоду. У цих важких воєнних умовах вони буквально дарують нам світло.
Донецька область.
