Улітку, їдучи дорогою з Краснограда у Полтаву, тільки-но ми поминули Карлівку, як відкрилася дивна жовтизна полів, що простяглися обабіч. То на п’яти колишніх полях колгоспу «Україна» цвів соняшник. Як видно, нові орендарі цієї плодючої землі сівозміну ігнорують.

 

 

Після тяжких думок про сучасне село мені пригадалися вислови викладачів інституту з землеробства та економіки про хижацьке використання земель у деяких капіталістичних країнах. Тоді я й не уявляв, що це може бути і в нас.


У 1945 році я теж працював у колгоспі їздовим, а у посівну був рульщиком кінної бурякової сівалки. Жінки готували ниву після буряків під посів ячменю дерев’яними клинцями, навантаженими залізом. Тяглом були власні корови. Я цей приклад навів як спогад тих труднощів, які переживало село після війни.


На кінець 1980-х років у районах створили міжколгоспні організації з будівництва і ремонту доріг, допомоги селянам у спорудженні житла, агрохімцентри...


То хіба великого розуму треба було мати (якщо не можна було встояти перед приватною сверблячкою), щоб під державним контролем і за згодою колективів перетворити створені організації на кооперативи на приватній основі, а не різати по живому без анестезії все те, що створювали у повоєнні роки.


Щодо теперішньої торгівлі землею. Не хочу бути пророком наслідків, бо їх може бути кілька варіантів, але всі вони непередбачувані і добра ні народу, ні державі не принесуть, бо не для того сплановані і розраховані міжнародною великою калитою.


Ми постали перед фактом, коли землю селянину, який одержав її у власність, треба кудись прилаштувати так, щоб вона давала якнайбільший економічний ефект. На мою думку, було б добре, якби держава її викупила, а не пустила по руках тих, хто накинув на неї оком.


Під час перехідного періоду викупу землі державою можна послугуватися законопроектом О. Мороза «Про ринковий обіг права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення». Поряд із ним розробити закон «Про виробничі та обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи».


У Верховній Раді та адміністрації Президента, не кажучи вже про Кабмін, є хороші спеціалісти, і якщо вони ще й патріоти своєї Батьківщини, то повинні цю схему довести до законів, які дадуть змогу зберегти наш рідний край для гідного життя всього народу.


Іван ДЕРПОЛЮК, агроном.


Полтава.


Мал. Миколи КАПУСТИ.