Перші пожежники, які ціною свого життя 26 квітня 1986 року врятували Україну від смерчу ядерної катастрофи, нині забуті. Хоча саме вони викачали тяжку воду і локалізували пожежу. Наша держава ще тоді мала б відзначити їх окремим законом і записати у їхніх посвідченнях — «Ліквідатор пожежі на ЧАЕС». Це для того, щоб наші чиновники, возвеличуючи і нагороджуючи себе до круглих дат, не забували і про перших смертників...
Розкритий некерований реактор кипів, вивертаючи густу пару, дим та смертельну радіацію. Вибухом були завалені дах і східна стіна. Ті, хто працював усередині руїн, щоб не допустити поширення пожежі на інші блоки, померли. А це були молоді хлопці... Багатьох із них із реактора виводили попід руки. Там вони отримали смертельне сп’яніння. Усе бачив своїми очима, коли доставляв до четвертого блока пожежні рукави для насосної станції (26 квітня о 6-й ранку).
Дуже прикро, що сьогодні тих, хто був серед перших біля реактора, забуто. За законом 14 грудня — День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На вищому рівні, можливо, це свято й існує. А от до ліквідаторів не доходить. Бо більшість із тих, хто справді пройшов крізь пекло, забуто. Виходить, не важливо, хто, коли і де працював. Зрівняно всіх: тих, що горіли у радіації в Прип’яті, і тих, що десь і колись торкнулися 30-кілометрової зони, але своєчасно зуміли відмітитися на папері.
Наші парламентарії, схоже, навмисне скористалися загальним словом «наслідки». Воно записане в усіх посвідченнях ліквідаторів: тих, хто викачував тяжку воду під палаючим реактором, і тих, хто заїхав на годинку...
Після вибуху була пожежа, її гасили. Сталася страшна аварія, з якою боролися аж до накриття саркофагом. Було б справедливо, якби всі, хто працював у місті Прип’ять, називалися ліквідаторами аварії на ЧАЕС. Таким має бути запис. А щодо слова «наслідки», то його можна дописати у посвідчення решти, які працювали за межами Прип’яті. Бо тепер вони — шановані герої, а ми — хворі, з мізерними пенсіями, почуваємося за бортом корабля.
Микола РОСТОВСЬКИЙ.
Чупира
Білоцерківського району
Київської області.
