Але її мораторій навряд чи пересилить інструкції Держгеокадастру

 

Чужим — «добро», тутешнім — «фіга»


Стеблівка вважається транзитним, заможним і важливим селом Хустського району. Звідси походять знані в цілій області родини. А ще тут переважно рівнинні, а значить — родючі поля, що розкинулися неподалік берегів річки Тиси. За ці землі останнім часом і точиться боротьба.


Але послухаймо спочатку cтеблівського сільського голову Вячеслава Поповича — людину молоду й обізнану, налаштовану патріотично й готову обстоювати інтереси виборців.


— Земля є твердою валютою, неперехідним багатством народу, вона завжди була предметом інтересу, боротьби, загарбання, — розпочав по-філософськи голова сільради. — І така непроста ситуація склалася в нашому селі Стеблівка. Після розпаду колективних господарств і розпаювання земель колективної власності в запасі сільської ради залишилось десь 176 гектарів сільгоспугідь. Користувалася цими землями громада села із обмеженнями, в основному для сінокосів, не мала можливості доділити кожному дворогосподарству у власність до п’ятдесяти соток для ведення особистого селянського господарства, оскільки землі віднесені до категорії «за межами населеного пункту» і розпоряджалася ними районна державна адміністрація. Із клаптиками землі по сім—десять соток залишилася більша частина жителів Стеблівки: вчителі школи, вихователі дитсадка, працівники амбулаторії та інших установ і організацій, а громада була без сільського пасовища. Зараз худоба тимчасово випасається на пайових землях, які найближчим часом відійдуть до своїх власників. Це все призвело до різкого зменшення поголів’я громадського стада і сільськогосподарського виробництва.


— У 2014 році більша частина «замежних» кращих сільськогосподарських угідь — а це аж сто шість гектарів — перейшла в державну власність, якою розпоряджалося Держземагентство, а згодом, у 2015 році, — головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, — долучається до розмови депутат Стеблівської сільської ради Юрій Добош. — Таким чином, землі територіальної громади «віддалилися» так далеко, що вони їй непідконтрольні і впливу на їх виділення сільська рада не має. Зрозумівши, чим це може обернутися для громади села, ми, депутати сільської ради, звернулися до головного облуправління Держгеокадастру з листом про передачу вказаних земель у власність громади. На неодноразові наші звернення чиновники сухо відписувалися, посилаючись на Земельний кодекс України.


— Натомість мені вручили в Хустському районному управлінні геокадастру клопотання і копії заяв з місячним терміном реєстрації про погодження виділення безоплатно у власність по два гектари найкращої, найпривабливішої землі жителям інших населених пунктів, — каже В. Попович. — Усі заяви написані одного дня, окремими громадянами та цілими сім’ями і на всіх резолюція «до виконання та розгляду», датована тим самим числом або наступного дня, не чекаючи місячного терміну...


Звісно, обурені жителі Стеблівки зразу по гарячому сліду зібралися 12 червня на сільські збори, щоб знайти відповідь на запитання: хто і чому хоче відібрати в нас останні землі запасу, хто і чому посягнув на кращі сільськогосподарські угіддя?!


Можна собі лише уявити, якого градуса напруги набули виступи селян. Мало того, кажуть мої співрозмовники, на зборах прозвучала думка, що готується масштабна афера «з великими грошима».
— І це незабаром підтвердилося! — стверджує голова села. — Корені, на наше глибоке переконання, ведуть до Держгеокадастру. Тому сільські збори вирішили негайно направити делегацію представників громади до начальника головного облуправління, звернутися також з листами: до голови Держгеокадастру України пана Мартинюка, голови Закарпатської облдержадміністрації пана Москаля та до сесії Закарпатської обласної ради з вимогою припинити протиправне захоплення земель Стеблівської територіальної громади, відмінити вже видані накази, включити дане питання до порядку денного пленарного засідання сесії обласної ради. Того самого дня під зверненням підписалися понад п’ять сотень жителів села!..


— Зустріч і розмова 14 червня громади села з головним чиновником в обласному геокадастрі Богданом Хранюком ніяких обнадійливих результатів не дала, — каже депутат Юрій Добош. — На запитання: «Звідки виник такий інтерес до стеблівських полів, чому така поспішність у розгляді заяв громадян інших населених пунктів у той час, як у геокадастрі перебувають з 19 травня тридцять заяв самих стеблівчан?» конкретної відповіді від керівника установи ми не почули. Обурені активісти вийшли з пікетом під стіни Закарпатської обласної ради. Під час засідання сесії депутат Стеблівської сільської ради Світлана Галас попросила слово-репліку на виступ Богдана Хранюка і сказала таке: «Сьогодні в Стеблівці жителі села не можуть отримати землю для ведення особистого селянського господарства, більше сотні заяв надійшло від молодих сімей про виділення землі під забудову. Всі звернення залишаються незадовільненими, оскільки «в межах села» вільних земель немає».


За відповідь — класичне бюрократичне крючкотворство


На пленарному засіданні обласної ради голова ОДА Г. Москаль піддав різкій критиці такі дії облгеокадастру та ігнорування інтересів органів місцевого самоврядування. За дорученням сесії у Стеблівку направили для з’ясування проблеми комісію обласної ради з питань агропромислового комплексу, розвитку села, адміністративно-територіального та земельного устрою.


На виїзному засіданні за участі першого заступника голови обласної ради Йосипа Борто, в. о. начальника головного облуправління Держгеокадастру Світлани Мельничук, голови Хустської районної ради Олександра Пацкана, заступника голови Хустської райдержадміністрації Віктора Сабадоша, депутатів сільської ради члени цієї авторитетної комісії вислухали справедливі нарікання жителів і вирішили: рекомендувати головному облуправлінню Держгеокадастру призупинити дію виданих наказів щодо виділення земель запасу за межами села Стеблівка. А самій сільській раді новий керівник облуправління Держгеокадастру Світлана Мельничук запропонувала здійснити відповідні кроки, аби зберегти землі територіальної громади та виділити площу під громадське пасовище. Здавалося б, проблему вирішено.


— Але вже через два тижні в Хустському районному управлінні Держгеокадастру мені знову вручають клопотання від 9 червня і 38 копій заяв від 1—3 червня погодити виділення безоплатно у власність землі вже у другому урочищі жителям міста Хуста, — з обуренням продовжує нашу бесіду В. Попович. — Звідки взялося в окремих мешканців райцентру та цілих сімей бажання зайнятися особистим селянським господарством на дармовій землі!? Парадоксально, але заяви наших жителів з 19 травня залишені без розгляду, а зверненням хустян задоволено наступного дня після подання заяви! Це як назвати?!


— На сьогоднішній день, після місячного терміну, — ледве стримує емоції сільський голова, — всім жителям Стеблівки відмовлено у виділенні сільськогосподарської землі через... відсутність графічних матеріалів та документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві. Це випливає з телефонної розмови з в. о. керівника облгеокадастру Світланою Мельничук. Вважаємо це нічим іншим, як суто бюрократичним крючкотворством...


— Звичайно, в жителів міста Хуста є і те, і друге, — ледве втримується поважний депутат Юрій Добош. — Але в п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України записано: підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лишень невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генпланів та іншої містобудівної документації, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а не через відсутність графічних матеріалів!..


Людському терпінню настає кінець. Стеблівчани налаштовані всіма можливими засобами боротися за збереження землі у власності громади. Сесія сільської ради повторно відмовила у погодженні виділити землі запасу, жителі села на черговому зібранні з надією про допомогу вирішили: звернутися до народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, свого земляка Валерія Лунченка, а також просити Хустську райраду та райдержадміністрацію звернутися з клопотанням до Держгеокадастру України про передачу земель запасу Стеблівської сільської ради комунальному підприємству сільської ради та намітили інші кроки обстоювання своїх інтересів і законних прав на прадідівську землю. Іншого виходу з ситуації люди не бачать.


І водночас кажуть, що відповіді на звернення громади села, яке спрямували ще 17 червня, від голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру пана Мартинюка так і не надходило. Ця мовчанка наштовхує стеблівчан на думку про причетність центрального відомства до дерибану землі на Закарпатті. Але це вже хай доводять відповідні структури...


Сесія наклала заборону


Наче в розвиток цієї теми, сесія Закарпатської обласної ради 28 липня ухвалює рішення накласти мораторій на виділення землі за межами населених пунктів, оскільки фіксується чимало випадків фактичного її дерибану. А в малоземельному Закарпатті люди старшого віку ще добре пам’ятають, де знаходилися ниви й косовиці їхніх батьків — ці моменти надто чутливі й викликають різко негативну реакцію місцевого населення.
Кореспондент «Голосу України» звернувся по коментар з цього приводу до першого заступника голови обласної ради Йосипа Борто, котрий також очолював і виїзну комісію, що розглядала скарги громади Стеблівки на місці:


— Як би ми не хотіли припинити роздачу землі, яку проводить обласне управління Держгеокадастру — всі їх дії відповідають закону. Управління може надавати своїми розпорядженнями дозвіл на виділення земельних ділянок сільгосппризначення за межами населеного пункту без урахування інтересів територіальних громад і людей, які там проживають. А ми, депутати, покликані захищати інтереси людей. Тому єдиний вихід — накласти мораторій до того часу, поки це не буде вирішено Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель», який парламент має ухвалити вже в другому читанні. Тільки-но цей закон набере чинності, землі сільгосппризначення за межами населених пунктів, які нині перебувають у державній власності і якими зараз повністю розпоряджається Держгеокадастр, мають бути передані у власність територіальних громад органів місцевого самоврядування. Тож сесія нашої обласної ради наклала заборону виділяти такі землі й водночас звернулася до Верховної Ради України з проханням пришвидшити розгляд і ухвалення згадуваного законопроекту — саме в інтересах людей.


Отже, жителів села Стеблівка фактично підтримала сесія облради. Тепер залишилося очікувати прийняття такого потрібного закону Верховною Радою України і підпису Президента під ним. Тоді дерибан, сподіватимемося, припиниться. А прабатьківськими землями користуватимуться діти й онуки — місцеві мешканці, а не заїжджі ділки...

Хустський район
Закарпатської області.

 

Сама сказала

 

В. о. начальника головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області Світлана Мельничук:


— За підсумками виїзної наради обласної ради надано рекомендації Стеблівській сільраді щодо реалізації її прав. І до цих рекомендацій сільрада прислухалася. Наразі до нашого управління надійшло клопотання комунального підприємства «Господар» про передачу земельних ділянок у комунальну власність. Питання на стадії вирішення. 

 

На сільських зборах виступає голова Стеблівки Вячеслав Попович.

 

Вислуховують селян (справа наліво) депутати облради: Мирослав Білецький, Йосип Борто, Петро Голубка.


Фото надані Стеблівською сільрадою.